ЛОГВИН Григорій Никонович (22.05.1910—07.03.2001) — архітектор, мистецтвознавець, аквареліст, фотограф. Засл. діяч мист-в України (1996), засл. архітектор України (1999). Почесний член Укр. академії арх-ри. Батько Ю.Логвина. Н. в с. Косівка (нині село Олександрійського р-ну Кіровогр. обл.) в сел. родині. Освіту здобув у Харків. худож. ін-ті (1931—34), Харків. ін-ті інженерів комунального госп-ва (1934—36) та Моск. ін-ті образотворчих мист-в (1938—41). Працював викладачем, архітектором-практиком. Від 1947 і до останніх днів життя — наук. співробітник НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування в Києві. Дослідив і обміряв сотні архіт. пам’яток по всій Україні. 1948 захистив канд. дис. «Архітектурний комплекс у Зимно». У ній довів, що в 15 ст. в Україні сформувався тип «оборонних церков» і відбулося перенесення дерев’яної конструкції залому в мурування, що мало вирішальне значення для подальшого розвитку укр. арх-ри. У докторській дис. «Украинское искусство 1240—1540 гг.» (1968) дослідив становлення та тенденції розвитку укр. мист-ва, яке ґрунтувалося на засадах естетики європ. Передвідродження й стало провісником гуманістичного реалістичного мист-ва укр. Відродження 16—17 ст. Автор понад 200 наук. публікацій, путівників і книг, які ілюстрував власними фотографіями. Досліджував укр. арх-ру, малярство, графіку, скульптуру. Особливу увагу приділив укр. мист-ву та арх-рі доби бароко, розвитку архітектурно-мистецьких шкіл у 17—18 ст. Остання
його праця присвячена Софійському собору в Києві, у ній визначено та проаналізовано особливості почерку майстрів мозаїк і фресок собору, обґрунтовано дату спорудження собору — 1017/ 1019—1030. Був одним із засновників та організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Музею нар. арх-ри та побуту України в с. Пирогово в Києві, а також одним з ініціаторів видання «Історії українського мистецтва (у 6-ти томах)». 1992 наук. рада Наукового товариства імені Шевченка нагородила його Медаллю ім. М.Грушевського. Лауреат Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1993), премії Фундації Т. і О. Антоновичів (1996), премії «Визнання» (2000). П. у м Київ. Похований на Байковому цвинтарі. Праці: Украинское искусство Х— ХVIII веков: Очерк. М. 1963; Киев: Очерк. М., 1960, 1967, 1982; Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. М., 1965, 1980; По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. К., 1968; Софія Київська: Альбом (рос., укр., англ., франц. та нім. мовами). К., 1971; Украинские Карпаты. М., 1973; З глибин: Давня книжкова мініатюра ХI—ХVIII ст. К., 1974; Український середньовічний живопис. К., 1976 (у співавт.); Украина и Молдавия: Справочник-путеводитель. М., 1982, 1987; З глибин: Гравюри українських стародруків ХVI—ХVIII століть. К., 1990; Собор святої Софії в Києві. К., 2001. Літ.: Григорій Никонович Логвин — найстаріший співробітник НДІТІАМ. В кн.: Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць на честь Г.Н. Логвина, вип. 3. К., 1998; Основні наукові праці Г.Н. Логвина. Там само; Вечерський В. Він творить «літопис світу». «Людина і влада», 2000, № 3—4. Н.Г. Логвин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Логвин Григорій Никонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
