ЛОБОДА Григорій (р. н. невід. — п. у червні 1596) — козац. старшина, організатор походів проти турків, гетьман Війська Запорозького 1594—96. Першою згадкою про нього вважається запис, зро-
М.І. Лобода.
252 ЛОБОДОВСЬКИЙ
Ю. Лободовський.
Його дід по батьковій лінії належав до селян Седлецької губ. 1904—12 навч. в 2-й Київ. г-зії. По її закінченні поступив до Київ. ун-ту. 1913 одружився з Марією В’ячеславівною Чолганською (у 1920-хрр. була актрисою Київ. оперного театру, потому співала в Москві). Писав вірші. Бл. 1917 закінчив історикофілол. ф-т Київ. ун-ту й деякий час, імовірно, вчителював. Входив до Т-ва вчителів-інтернаціоналістів (перша рад. освітянська профспілкова орг-ція, її осередки створювалися невдовзі після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 як альтернатива Всерос. вчительському союзу). Член РКП(б). Від 1919 (і, ймовірно, до приходу поляків у травні 1920; див. Польсько-радянська війна 1920) працював зав. Київського губернського відділу нар. освіти. Займався реформуванням вищої і середньої освіти в комуніст. дусі. 1921 призначений ректором створеного замість закритого владою Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) Вищого ін-ту нар. освіти в Києві (нині Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова). Викладав в ін-ті історію класової боротьби, історію соціаліст. руху та історію РКП(б) і КП(б)У. Наприкінці 1921 очолював київ. підкомісію радянсько-польс. комісії, яка, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921, вирішувала питання повернення Польщі культ. цінностей (у рамках цієї роботи співпрацював з Д.Багалієм та М.Василенком). 1922 був також членом Президії (з жовтня), згодом — головою Президії (з грудня) і водночас (з листопада) головою бюро Секції наук. працівників Київ. губернської профспілки працівників освіти. Відігравав помітну роль у київ. сусп. житті. За спогадами його близького друга — О.Оглоблина, Л. разом з дружиною регулярно організовував домашні вечірки для знайомих учених і митців, і ці вечірки мали широку популярність. Був активним учасником внутрішньопартійної боротьби в науково-освітніх закладах. 1924 після одного з конфліктів був переведений до Москви на посаду секретаря центр. бюро
Секції наук. співробітників. 1928 опублікував працю «Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промышленного и финансового капитализма». У період нової хвилі внутрішньопартійної боротьби був виключений — за свідченням Л.Левитського, як активний троцькіст (див. Л.Троцький) — з ВКП(б) і засланий. Достовірних відомостей про подальшу діяльність Л. поки що не знайдено; за даними деяких джерел, він працював економістом міжрайторгу в м. Рибінськ Івановської пром. обл. (нині місто Ярославської обл., РФ). 24 березня 1936 заарештований за звинуваченням у контрреволюц. діяльності. 21 вересня 1936 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі. Покарання почав відбувати (з 29 жовтня 1936) у Воркуті (нині місто в Республіці Комі, РФ). 24 березня 1941 звільнений. 16 листопада 1941 повторно заарештований і невдовзі без суду розстріляний в м. Александров Івановської обл. (нині місто Владимирської обл., РФ). Реабілітований щодо сфальсифікованих звинувачень, інкримінованих йому 1936, у жовтні 1989. Літ.: Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999; Москаленко В.Ф., Ляхоцький В.П. Таврований епохою. «Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця», 2006, № 1. І.Б. Усенко.
нувся до Любліна, почав навчатися у г-зії. 1929 опублікував збірку поезій (польс. мовою) «Сонце крізь шпаринки». 1931 закінчив г-зію і почав студіювати право в місц. Катол. ун-ті. Цього ж року оприлюднив нову збірку поезій «Зоряний псалтир». 1932 виключений з ун-ту «за лівацьку діяльність». Працював на редакторських посадах у часописах марксистської орієнтації «Barykady», «Trybuna», «Dz`wigary». У той час поділяв комуніст. ідеологію (див. Комунізм). 1933—34 відбував військ. службу в Школі підхорунжих у м. Рівне. 1935 побачила світ його збірка поезій «Розмова з Батьківщиною», 1936 — «Кінь отамана Лободи» та «Демонам ночі» (остання 1938 відзначена Нагородою молодих Польс. академії літератури). 1937—38 редагував у Луцьку тижневик «WolyЅ». Став одним з «білих круків» (за І.Кедриним-Рудницьким) тогочасного польс. сусп-ва, які виступали за налагодження діалогу з українцями; співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві; співробітничав у часописах «Biuletyn Polsko-UkraiЅski», «Wschо`d — l’Orient», місячнику «Problemy Europy Wschodniej» (оприлюднив там розвідки про П.Куліша й Т.Шевченка) та ін. На основі власних перекладів уклав «Антологію української поезії»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лобода Григорій» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
