ЛО ГАТТО (Lo Gatto) Етторе (20.05.1890—16.03.1983) — один з фундаторів італ. славістики 20 ст., дослідник рос., болгар., польс., чеської, білорус. та укр. літератур, перекладач на італ. мову творів Ф.Достоєвського, О.Пушкіна, ін. слов’ян. письменників. Член нац. Академії деї Лінчеї (Accademia dei Lincei) в Римі (Італія), чл.-кор. багатьох європ. академій. Н. в м. Неаполь (Італія). Наук. діяльність розпо-
чав у галузі германістики. У роки Першої світової війни вивчив рос. мову. 1919 опублікував свої перші переклади з російської, продовживши традицію, започатковану Анджело Де Губернатісом (1840—1913) і Доменіко Чамполі (1855—1929). Наступного року заснував славістичний ж. «Russia» («Росія»; 1920—26). Став співробітником заснованого 1921 у Римі дослідного Ін-ту Східної Європи, ініціював відкриття славістичних кафедр в ун-тах Італії (на них вивчалися, зокрема, укр. мова, укр. література й історія укр. к-ри). 1926 створив ж. «Rivista delle letterature slave» («Огляд слов’янських літератур»; 1926— 32). Був співред. ж. «L’Europa Orientale» («Східна Європа»). Працював професором рос. мови і літератури в ун-тах міст Падуя, Рим («Сапієнца»), Неаполь. У галузі літературознавства та соціальної історії опублікував «Історію російської літератури» (т. 1—7, 1927—45; одна з глав цієї праці названа «Література київської доби»), «Історію Росії» (1946), «Кріпосне право і визвольний рух у Росії» (1946), «Історію російського театру» (1952), «Історію сучасної російської літератури» (1958), «Міф про Петербург» (1960), «Росіяни в Італії. Від 17 ст. до наших днів» (1971). Укр. к-ру розглядав у контексті суспільно-політ. боротьби в Україні та зв’язків України зі Сх. і Зх. Європою. До своєї «Історії сучасних літератур Європи і Америки» (Мілан, 1958) включив окремий розділ «Українська література». Українознавчі статті, огляди, рецензії друкував у журналах, збірниках, енциклопедіях. Не раз звертався до оцінки постаті Т.Шевченка, характеризував поета як «захисника українського народу, і не тільки українського». У праці «Італійські митці в Росії» (т. 1—3, 1927, 1934, 1943) вмістив багато відомостей про діяльність італійців в Україні у 18—20 ст. 1931 і 1960 відвідував УРСР, розцінюючи свою місію славіста як засіб «зближення італійського та українського народів». П. у м. Рим. Праці: Gli artisti italiani in Russia, vol. 1—3. Roma, 1934—43; La letteratura ucraina. В кн.: Storia delle letterature moderne d’Europa e d’America. Milano, 1958; I miei incontri con la Russia. Mi-
lano, 1976; Мои встречи с Россией. М., 1992 (переклад). Літ.: Кириллова М. Лекции итальянского литературоведа о русской литературе. «Вопросы литературы», 1957, № 4; Studi in onore di Ettore Lo Gatto. Roma, 1980; Lasorsa C. La scomparsa di Lo Gatto. Con lui la slavistica divenne sceinza. «Realta sovietica», 1983, № 3—4; Anna Maver Lo Gatto. Достоевский в исследованиях и переводах Этторе Ло Гатто (По случаю смерти Этторе Ло Гатто). Web: http://www.utoronto.ca/tsq/DS/04/165.shtm. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛО ГАТТО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
