ЛИТВИН Володимир Михайлович (н. 28.04.1956) — історик, держ. і політ. діяч, фахівець з новітньої історії України, історії міжнар. відносин, конституційного права. Д-р істор. н. (1995), професор (1996). Засл. діяч н. і т. України (1998). Дійсний член Академії правових наук України (2000) та Національної академії наук України (2003). Герой України (2004). Н. в с. Слобода-Романівська Новоград-Волинського р-ну Житомир. обл. в сел. роди-
ні. Закінчив із відзнакою істор. ф-т Київ. ун-ту (1978). 1978—86 — викладач, старший викладач, доцент істор. ф-ту Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1984 захистив канд. дисертацію. 1986—89 — нач. управління Мінва вищої і середньої спец. освіти УРСР. 1989—91 — лектор, консультант, пом. секретаря ЦК КПУ. 1991—94 — доцент істор. ф-ту, докторант Київ. ун-ту. Від серпня 1994 — пом. Президента України, з листопада 1994 — заст. глави Адміністрації Президента України. 1995 — в Інституті історії України НАН України — захистив докторську дис. на тему: «Політична арена України: дійові особи та виконавці (суспільно-політичний розвиток України у першій половині 90-х років)». Професор кафедри новітньої історії Київ. ун-ту (1996). Від вересня 1996 до листопада 1999 — 1-й пом., кер. групи помічників, радників, наук. консультантів і референтів Президента України. Від 1997 — чл.кор. НАН України по від-ню історії, філософії та права, від 1998 — член президії Вищої атестаційної комісії України. У листопаді 1999 призначений главою Адміністрації Президента України. Від цього ж року — член Ради національної безпеки і оборони України, голова Комісії держ. нагород і геральдики України, заст. голови Держ. комісії з проведення в Україні адм. реформи. Очолював низку консультативних, дорадчих та ін. допоміжних органів, створених Президентом України Л.Кучмою, або входив до їх складу. Від 2000 — голова Координаційної ради з питань держ. служби, голова Комісії з питань адм.-тер. устрою, голова Громад. ради експертів з внутрішньополіт. питань, член Ради з питань реформування суд. системи України, член К-ту з Держ. премій України в галузі н. і т. 2002 обраний нар. депутатом України. 2002—06 — Голова ВР України (див. Верховна Рада України). 2003 обраний дійсним членом НАН України. 2006—09 — віцепрезидент НАН України. Від жовтня 2007 — нар. депутат України, кер. фракції «Блок Литвина» у ВР України 6-го скликан-
ня. Від 9 грудня 2008 — Голова ВР України. Член спеціалізованих учених рад в Ін-ті історії НАН України та на істор. ф-ті Київ. ун-ту. Член редколегій кількох видань істор. профілю. Як учений досліджує проблеми новітньої історії України, питання теорії і практики державотворення, політ. розвитку сусп-ва і д-ви, функціонування органів держ. влади, становлення правової системи, конституційного права, правові проблеми політ. інститутів і процесів, проблеми правового забезпечення соціально-екон. та політ. розвитку сусп-ва і д-ви, становлення та розвитку вітчизн. політ. системи, політ. еліт і політ. лідерства, історії міжнар. відносин. Лауреат Держ. премії в галузі н. і т. (1999). Праці: Політична арена України: дійові особи та виконавці. К., 1994; Украина: политика, политики, власть. К., 1997; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998 (у співавт.); Державний лад, конституція і правопорядок. К., 1998; Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя. К., 1999 (у співавт.); Україна за роки незалежності: 1991—1998. К., 1999; Греки на теренах України. К., 2000; Зовнішня політика України: 1990—2000. К., 2000; Україна на межі тисячоліть (1991—1999 рр.). К., 2000; Утвердження незалежності України. К., 2000; Економічні аспекти ролі України у формуванні Європи сьогодення та Європи майбутнього. К., 2001; Київ: Енциклопедичне видання. К., 2001 (у співавт.); Конституційний процес. Основні положення Конституції України. К., 2001; Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки XX ст.). К., 2001; Україна: хроніка поступу (1991—2001). К., 2001; Вимір історією. К., 2002; Історія України, т. 1—3. К., 2003—05; Творити Україну велику. К., 2003; Україна: доба війн і революцій (1914—1920 рр.). К., 2003; Україна: міжвоєнна доба (1921— 1938 рр.). К., 2003; Україна: Європа чи Євразія? К., 2004; Україна у другій світовій війні (1939—1945). К., 2004; Право правди. К., 2005; Україна: утвердження незалежної і суверенної держави (1991—2004). К., 2005; Історія українського селянства: Нариси, т. 1—2. К. 2006 (голова ред. ради); Історія України. К., 2007. Літ.: Лідери: старожили і новачки. «Демократична Україна», 2000, 20 січня; Федорук О. Магістралі державотворення. «Урядовий кур’єр», 2001, 23 червня; Бондаренко К. Владимир Литвин — путь к Олимпу. «Материк», 2002; Мостова Ю. Володимир Михайлович змінює професію. «Дзеркало
тижня», 2002, 1—7 червня; Литвин Володимир Михайлович. В кн.: Хто є хто в Україні. К., 2003; Неофіт української опозиції. «Час», 2003, № 9; Рахманін С. Я пропонував вихід із ситуації. «Дзеркало тижня», 2004, 17— 23 січня; Мироненко В. Весняні активності Володимира Литвина. «РгоUА», 2004, 5 квітня; Володимир Михайлович Литвин: Біобібліографічний покажчик. К., 2006; Волошенюк І. Про Володимира Литвина: В подробицях. «Вінничанка», 2006, 14 березня; Магда Є. План дій для Литвина. «Главред», 2007, 9 жовтня; Сизоненко О. Володимир Литвин: Нарис. «ЛУ», 2007, 14 серпня. В.А. Смолій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Литвин Володимир Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
