ЛИСЬКО Зіновій (11.11.1895— 03.06.1969) — композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Д-р музикознавства (1926). Член Наукового товариства імені Шевченка і Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США). Н. в с. Ракобовти (нині село Буського р-ну Львів. обл.) в сім’ї священика. У ранньому віці разом з батьками переїхав до Львова. Ще в дитинстві виявив нахил до музики. Батько, розділяючи захоплення сина, не шкодував грошей на його муз. освіту. Навч. у Львів. г-зії і паралельно у Вищому муз. ін-ті у Львові (клас фортепіано М.Криницької та Вас. Барвінського). 1913 закінчив г-зію й поступив на істор. ф-т
164 ЛИСЯК
І.П. ЛисякРудницький.
Львів. ун-ту. Під час перебування у Львові військ рос. армії (див Перша світова війна) 1915 був арештований та інтернований до Сх. України. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 служив у війську Укр. січових стрільців. Під кінець українськопольської війни 1918—1919 потрапив до польс. полону, утримувався в таборі Домб’є, звільнився 1920. Цього ж року став студентом Львівського таємного українського університету. 1923, прагнучи здобути вищу муз. освіту, виїхав до Праги (Чехословаччина), там вступив до Карлового університету (клас композиції З.Неєдли), який закінчив 1926. Паралельно навч. в Празькій консерваторії (клас композиції) і при цій же консерваторії закінчив Школу майстрів (клас композиції Й.Сука, 1929). Брав також уроки в композитора Ф.Якименка (брат Я.Степового). Від 1925 працював спочатку викладачем, а потім асистентом Ф.Якименка в Укр. пед. ін-ті ім. М.Драгоманова в Празі. 1930 на запрошення рад. уряду виїхав до Харкова, де зайняв посади викладача Харків. консерваторії та муз. редактора Укр. радіо. 1931 переїхав до Львова, працював там викладачем Вищого муз. ін-ту, також був директором філії цього ін-ту в м. Стрий. Провадив велику музично-громад. роботу. Будучи членом Спілки укр. професійних музик, редагував її друкований орган — ж. «Українська музика» (1937—39), публікував там і власні музикознавчі праці. За його редакцією побачила світ збірка пісень «Співанки “Червоної Калини”» (1937; містить 229 хорових обробок стрілец. пісень). Разом з В.Витвицьким та М.Колессою створив «Диригентський порадник» (1938). Від 1939, після вступу рад. військ до Львова (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі), працював викладачем Львів. консерваторії та очолив при ній муз. кабінет. Після окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) залишився у Львові. 1944 емігрував. Спочатку мешкав у Мюнхені, а потім — у таборі в м. Міттенвальд (обидва міста в Німеччині), 1946 створив там муз. школу, був її керівником. Після ліквідації табору
(1950) проживав на околиці Мюнхена (на «території укр. повоєнних неповерненців»). Працював інспектором муз. шкіл, а також гол. редактором вид-ва «Українська музична бібліотека» (друкувався в Парижі, Франції). З цього часу дещо припинив свою композиторську діяльність, віддавшись повністю створенню «Кодексу українських народних мелодій», до якого в цілому було включено бл. 12 тис. укр. нар. пісень (по його смерті цю роботу продовжила його дружина Дарія; праця побачила світ у вид-ві М.Коця у 1960-х рр. у 8-ми томах). 1960 переїхав до США, оселився в Нью-Йорку. Від 1961 очолював Укр. муз. ін-т у США. Як композитор був представником модерного напряму в укр. музиці. Написав сюїту «Тризна» (для симфонічного оркестру), кантату «Пісня борців», вокальне тріо «Катерина», музику для струнного квартету, фортепіанного тріо, хорових творів, а також романси та обробки укр. нар. пісень. Тв.: «Запорожець за Дунаєм». Прага, 1928; Музичний словник. Стрий, 1933; Початки музичного мистецтва в Галичині. Л.—Варшава, 1937; Іван Лаврівський. Львів, 1938; Формальна побудова українських народних пісень. Львів, 1939; Порфир Бажанський. Мюнхен, 1954; Культові поклики в українських народних піснях. Детройт, 1962; До історії кобзарського мистецтва. «Сучасність», 1977, № 10. Літ.: Леник В. Композитор і музиколог Зіновій Лисько. «Український самостійник» (Мюнхен), 1953, 25 жовтня; Лагодинська-Залеська Г. Зіновій Лисько. «Овид» (Буенос-Айрес), 1958, ч. 7 (96); Д.К. Зіновій Лисько. «Америка» (Філадельфія), 1969, 4 жовтня; Савицький Р., молодший. Музикознавець-піонер. «Сучасність», 1973, № 9; Кухар Р. Нетлінна пам’ять про музиколога Зіновія Лиська. В кн.: Надбужанський збірник, т. 3. НьюЙорк, 1994. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИСЬКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
