ЛИСЕНКО Іван Максимович (н. 21.08.1938) — дослідник історії укр. муз. к-ри, літературознавець, краєзнавець, видавець. Член Спілки журналістів України (1977; з 1998 — Нац. спілка журналістів України) та Нац. спілки письменників України (2005). Засл. діяч мист-в України (2009). Н. в с. Черемушна Валкiвського р-ну Xapків. обл. в сім’ї Максима та Ганни Лисенків. У родинному колі в особливій пошані була нар. укр. пісня. Співали всі: і батько, і мати, і сестра, і він сам. З початком окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) батька мобілізували, а після окупації прийшла звістка про його загибель. Від 1946 навч.: спочатку — в 7-річній школі в рідному селі, потім — у серед. школі в сусідньому селі Огульці. По закінченні 1957 середньої школи працював у колгоспі, а згодом влаштувався токарем на Харків. трактороскладальному з-ді. Не маючи помешкання в Харкові, на роботу добирався з рідного села пішки та потягом. 1961 став студентом Харків. ун-ту. Співав у місц. хорі, познайомився з музикантами й диригентами, від яких дізнався чимало правди про нещодавнє минуле, у т. ч. про трагічну долю багатьох репресованих митців. Відтоді почав збирати відомості про своїх земляків, зацікавився історією Слобідської України. По закінченні ун-ту (1966) викладав укр. мову та літературу в середній школі с. Руська Лозова Дергачівського р-ну Xapків. обл. Від 1967 — на редакторській роботі в Києві. Працював на укр. радіо та у вид-вах, зокрема в «Українській радянській енциклопедії», «Музичній Україні», «Радянській школі». Водночас досліджував найрізноманітніші джерела з історії музики, листувався з «усім музичним світом», у т. ч. з українською діаспорою, 1970—72 брав приватні уроки в піаністки О.Шипович, 1972—74 навч. в Київ. нар. консерваторії. Почав друкувати літературознавчі та музикознавчі статті в газетах «Літературна Україна», «Культура i життя», журналах
«Вітчизна», «Жовтень» (з 1991 — «Дзвін»), «Музика», «Київ», «Березіль» та ін. У різні роки здійснив кілька приватних експедицій по багатьох регіонах України, під час яких записував спогади літніх людей та збирав цікаві відомості про місц. співаків і композиторів. На основі цих матеріалів, листування та інформації з друкованих джерел створив приватний літературно-муз. архів. Зібрав унікальну колекцію платівок «Україніка». Після проголошення 1991 нової Укр. д-ви (див. Акт проголошення незалежності України) активізував і розширив свої зв’язки з укр. діаспорою, зокрема з М.Коцем, і став видавати книги. Побачили світ як його власні літературознавчі й музикознавчі праці — «Словник співаків України» (1997), «Поет з душею вогняною» (1999; про О.Олеся), «Поезії видіння осяйне» (2002), «Речник української культури» (2003; про М.Йогансена), «Українські співаки у спогадах сучасників» (2003), «Музики сонячні дзвони» (2004), «Словник музикантів України» (2005), «Музична культура України в спогадах, матеріалах, листах» (2008), «Поет зболеного серця» (2009, про О.Коржа), — так і упорядковані ним рукописи творів забутих та репресованих укр. поетів: Павла Савченка («Червоний вечір», 1991), Олександра Коржа («Шумiти прошу листя», 2006), Mapyci Вольвачiвни («Кажи жiнцi правду, та не всю», 2007). Підсумком краєзнавчих захоплень Л. стала перша в Україні повноформатна (багатоаспектна) вузькорегіональна 3-томна енциклопедична праця «Валкiвська енциклопедія» (2000, 2006, 2008). 2000—08 працював наук. редактором у вид-ві «Наукова думка» Національної академії наук України. 2009 опублікував «Словник українських приватних бібліотек» (містить короткі відомості про понад 800 таких книгозбірень). Лiт.: Бараневич Л. Все починалося з любовi. «Час», 1995, 27 січня; Мокренко А. Спiв — то не лише хист. «Культура i життя», 1998, 6 травня; Базилевський В. Про «Словник спiвакiв України» та його автора. «ЛУ», 1998, 14 травня; Кухар Р. Енциклопедiя спiвакiв Iвана Лисенка. «Українськi вicтi» (США), 1999, 8 серпня; Булаховська Ю. Велика книга про малу батькiвщину. «Голос України», 2001,
155 ЛИСЕНКО
Герб роду Лисенків.
І.М. Лисенко.
156 ЛИСЕНКО
18 липня; Москалець О. Пантеон вокального мистецтва. «Дзеркало тижня», 2003, 12 лютого; Кочевський В. Народжена з добротворчих джерел (про «Валкiвську енциклопедiю»). «ЛУ», 2003, 27 лютого; Москалець О. Перша музична енциклопедiя в Україні. «Голос України», 2006, 4 лютого. Д.В. Грузін.
М.В. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лисенко Іван Максимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
