ЛЕСЕВИЧІ (Лесеневичі) — укр. козацько-старшинський рід 18— 20 ст. Родоначальником його був Костянтин Л., який походив із с. Лісовичі (нині село Таращанського р-ну Київ. обл.). Він згадується як значний товариш Лубенського полку 1724. Його син
128 ЛЕСІ
Данило (р. н. невід. — п. після 1779) був з 1735 військовим канцеляристом, потім — сотником Ковалевської сотні Гадяцького полку (11 листопада 1738 — 18 лютого 1768), обозним та суддею Гадяцького полку (1768 — імовірно, 1771). Олександр Данилович (1749 — після 1798) був останнім сотником Ковалевської сотні (1768 — імовірно, 1783). Найвідомішим з Л. був Володимир Вікторович (14 січня 1837 — 13 грудня 1905), літератор, філософ, етнограф, педагог. 1884 в с. Денисовка (нині с. Денисівка Оржицького р-ну Полтав. обл.) заснував і утримував власним коштом нар.
Музей-садиба Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району Волинської області. «Білий будиночок», де жила і працювала Леся Українка. Фото початку 21 ст.
Музей-садиба Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району Волинської області. «Сірий будиночок» — будинок батьків поетеси. Фото початку 21 ст.
школу. Вивчав звичаї укр. народу, опублікував чимало статей у провідних журналах Рос. імперії, переважно на укр. тематику. 1879—81 був на засланні в Сибіру, 1901 його було вислано як «неблагонадійного» з Санкт-Петербурга. Рід Л. пов’язаний з Лукашевичами, Зарудними, Пиковцями, Родзянками та ін. козацько-старшинськими родами. Імовірно, його гілкою є рід Лесевицьких, один із представників яких (Леонтій) 1713 був суддею Гадяцького полку. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕСЕВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
