ЛЕПЛЕВСЬКИЙ Ізраїль Мойсейович (1894, за ін. даними, 1895
або 1896 — 28.07.1938) — один з керівників рад. органів держ. безпеки, 1919—31, 1933 та 1937 працював в УСРР/УРСР. Н. в м. Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь) у сім’ї робітника, єврей. Самоук. 1909—14 — робітник шапкової майстерні, конторник аптекарського складу в Брест-Литовську. 1909—14 — член Бунду. Від жовтня 1914 служив рядовим у Кавказ. армії. У лютому 1917 став членом Російської соціал-демократичної робітничої партії; з липня 1917 був членом Катериносл. к-ту Військ. орг-ції РСДРП(б). Від лютого 1918 — реєстратор зброї Саратовської ЧК, у червні—жовтні 1918 — член підпільного Самарського к-ту РСДРП(б), з жовтня 1918 — пом., заступника завідувача секретно-оперативного відділу Самарської губернської ЧК. Від травня 1919 мешкав у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ); деякий час хворів на тиф, перебував у підпіллі; з грудня 1919 — співробітник Катериносл. губернської ЧК: уповноважений 1-ї групи, з серпня 1920 — член колегії і пом. завідувача секретно-оперативного відділу, з грудня 1920 — зав. секретно-оперативного відділу та особливого відділу, водночас — зав. секретно-оперативної частини (з травня 1921), заст. голови (червень— листопад 1921), зав. адміністративно-орг. відділу. Від травня 1922 — нач. Катериносл. губернського відділу ДПУ УСРР. Від лютого 1923 — нач. Подільського губернського відділу ДПУ УСРР; з травня 1925 — у резерві призначення ДПУ УСРР; з жовтня 1925 — нач. Одес. окружного відділу ДПУ УСРР, водночас (з травня 1927) — нач. і воєнком 26-го прикордонного загону ОДПУ СРСР; з липня 1929 — заст. начальника, з грудня 1929 — нач. Секретно-оперативного управління ДПУ УСРР, водночас (з 1930) — нач. Особливого відділу ОДПУ Укр. військ. округу. Від 1925 (і до серпня 1931) — член колегії ДПУ УСРР. Від серпня 1931 — заст. начальника, з листопада цього ж року — нач. Особливого відділу ОДПУ СРСР. Від лютого 1933 — заст. голови ДПУ УСРР.
Від січня 1934 — повноважний представник ОДПУ СРСР (з липня 1934 — нач. Управління НКВС СРСР) по Саратовському краю; з грудня 1934 — нарком внутр. справ Білорус. СРР; з листопада 1936 — нач. Особливого (5-го) відділу Гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР. Від червня 1937 — нарком внутр. справ УРСР. Від січня 1938 — нач. 6-го відділу Гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР; з березня 1938 — заст. начальника, начальника 3-го управління НКВС СРСР. Комісар держ. безпеки 2-го рангу (1935). Нагороджений 2-ма знаками «Почетный работник ВЧК—ГПУ» (1922, 1932), 2-ма орденами Червоного Прапора (1924, 1932), орденами Червоної Зірки (1936), Леніна (1937), медаллю «ХХ лет РККА» (1938). 26 квітня 1938 заарештований, 28 липня 1938 Військ. колегія Верховного суду СРСР засудила його за статтями 58-1 «б», 58-8 і 58-11 Кримінального кодексу РРФСР до смерті, того ж дня страчений. Літ.: Шаповал Ю. та ін. ЧК— ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997; Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934—1941: Справочник. М., 1999. С.А. Кокін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕПЛЕВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
