ЛЕПКИЙ Богдан Сильвестрович (псевдоніми і криптонім — Нестор, Л.Богдан, Б.Л. та ін.; 04.11.1872—21.07.1941) — поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, художник, педагог. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний д-р Українського вільного університету та «Просвіти» (див. Просвіта). Професор (1932). Брат Л.Лепкого. Н. на х. Кривеньке біля с. Крегулець (нині с. Крогулець Гусятинського р-ну Терноп. обл.) в сім’ї о. Сильвестра та Домни (в дівоцтві Глібовицької). Освіту здобував у Бережанах (з 1878 — у нар. школі з польс. мовою навчання, від 1883 — у г-зії з польс. мовою навчання), у Відні (з 1891 — спочатку в Академії мист-в, а потім — в ун-ті, студіював мовознавство й історію літератури; продовжував опановувати малювання) та у Львові (з 1892 — в ун-ті). Почав друкуватися 1895. Цього ж року став працювати учителем укр., нім. й польс. мов і літератур у г-зії в Бережанах. Займався громад. працею: започатковував читальні «Просвіт» й б-ки. Співав у хорі «Боян», грав у драм. гуртку. 1897 з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав. Від 1899 (і до 1914) викладав укр. мову та літературу в Краківському університеті. Водночас працював у 3-й г-зії і в г-зії св. Яцека в Кракові. Співробітничав з літ. об’єднанням «Молода Польща» і час. «Swiat slowjanski», в останньому вів рубрики «Руська хроніка» й «Огляд руської преси». Переклав польс. мовою «Слово о полку Ігоревім» (Краків, 1905). Допомагав т-ву «Рідна школа», уклав читанку для нар. шкіл. 1912 вступив до партії «Християнсько-суспільний союз» у Львові. Був одним з організаторів у Кракові вечора до 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. З початком Першої світової війни евакуювався до м. Яремне, потім переїхав до м. Рудава, згодом —
до Відня. Працював у час. «Вістник Союзу визволення України» і в Культурній раді. Восени 1915 був мобілізований до армії й направлений до Німеччини для ведення там у таборах укр. військовополонених рос. армії пед. і культурно-освіт. роботи. Спочатку працював у таборі біля м. Бадей, потім (з лютого 1916) — у таборі біля м. Весляр. 1919 був співробітником Укр. військовосанітарної місії. Після ліквідації таборів замешкав у м. Берлін. Очолював Укр. допомоговий к-т і К-т опіки над утікачами. Займав посаду викладача укр. літератури на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні. 1921—28 співробітничав з видвом «Українське слово». 1925 переїхав до Кракова. Досліджував історію козац. України. Створив цикл істор. повістей, об’єднаних назвою «Мазепа» (1926—29; твір є оповіддю про визвол. боротьбу укр. народу в 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст., про трагедію Батурина й про Полтавську битву 1709, а також про тогочасних істор. діячів, перш за все гетьмана І.Мазепу). Від 1926 — викладач, з 1932 — професор укр. літератури
123 ЛЕПКИЙ
Б.С. Лепкий.
Пам’ятний знак Б. Лепкому у м. Батурин. Фото 2006.
124 ЛЕПКИЙ
Пам’ятник Б. Лепкому біля будинку Музею Богдана Лепкого в м. Бережани. 1997. Скульптор І. Сонсядло, архітектор А. Пилипець.
тарі. 1972 на могилі встановлено барельєф (скульп. Г.Пецух). 21 квітня 1991 в с. Крогулець відкрито перший в Україні музей Б.Лепкого. У січні 1992 ж. «Тернопіль» (нині — «Літературний Тернопіль») заснував літературно-мистецьку премію ім. братів Богдана та Левка Лепких. 27 серпня 1995 у Бережанах відкрито музей Б.Лепкого (в одному з його залів експонуються 56 картин з малярського спадку Л.). Пам’ятники Л. відкриті у с. Жуків Бережанського р-ну (20 липня 1991, скульп. О.Маляр, архіт. Р.Білик), с. Крогулець (20 жовтня 1992, скульп. В.Садовник), в м. Бережани (19 жовтня 1997, скульп. І.Сонсядло, архіт. А.Пилипець). Збереглися портрети Л., створені художниками М.Бойчуком (1909) та П.Обалем. Більша частина архіву Л. зберігається нині в НТШ у НьюЙорку. Бібліогр.: Пеленський Є.Ю. Богдан Лепкий. 1872—1941: Творчий шлях, бібліографія творів. Краків—Львів, 1943; Білик Н. (Лиса). Богдан Лепкий в духовній історії України. «Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія, 1999, № 8. Тв.: Про життя і творчість Тараса Шевченка. Аделаїда, 1989; Вибране. Львів, 1990; Казки. К., 1991; Твори, т. 1—2. К., 1991 (2-ге вид. — К., 1997); [Листи]. В кн.: У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891—1941). К., 1993; Казка мойого життя. Івано-Франківськ, 1998; Три портрети. Львів, 1998; Журавлі повертаються..: З епістолярної спадщини Богдана Лепкого [1895— 1932 рр.]. Львів, 2001. Літ.: Лев В. Богдан Лепкий і його творчість. Нью-Йорк та ін. (ЗНТШ, Т. CXCIII), 1976; Богдан Лепкий — письменник, учений, митець: Матеріали наукової конференції. ІваноФранківськ, 1992; Середяк А. Діячі «Просвіти». В кн.: Нарис історії «Просвіти». Львів—Краків—Париж, 1993; Ільницький М. «Найпопулярніша постать на галицькому грунті...» В кн.: Українське слово, т. 1. К., 1994; Качкан В. В ключі української ментальності (Б.Лепкий). В кн.: Качкан В. Українське народознавство в іменах, кн. 1. К., 1994; Заячківська Н.М. Культурна діяльність Б.Лепкого у контексті україно-польських зв’язків. В кн.: Діалог культур: Україна у світовому контексті: Міжвузівський збірник наукових праць. Львів, 1996; Кучинський М. Краківський амбасадор України. В кн.: Історичний календар’97. К., 1996; Погребенник Ф. «Чуєш, брате
в ун-ті. З нагоди 60-річного ювілею Л. в Кракові було організовано виставку його худож. робіт. 1938 був обраний сенатором Сейму, де представляв українців Галичини. Малював картини й ікони. Від 1939 працював для «Українського видавництва», писав укр. і польс. мовами, розвивав західноукр. писемно-літ. практику шляхом синтезу книжних і уснорозмовних лексичних одиниць. Після окупації Польщі (див. Друга світова війна) втратив постійну роботу, бідував, займався літ. працею. Автор численних збірок поезій і оповідань, публіцистичнофілос. та істор. повістей, спогадів («Три портрети», 1937; «Казка мойого життя», 1936—41), книжок для дітей, літературо- та мистецтвознавчих праць, перекладів на укр. і польс. мову. За обсягом опублікованого вважається одним з найбільш плідних письменників. На тексти Л. писали музику М.Гайворонський, Ф.Колесса та ін. Найвідоміша з пісень Л. — «Журавлі» («Чуєш, брате мій...») з музикою брата Л. — Лева. Ілюстратор власних видань і книжок ін. авторів. Його твори перекладені польс., рос., нім., англ., чеською, угор., сербською та ін. мовами. П. у м. Краків. Похований там само на Раковецькому цвин-
мій...»: Пісні братів Лепких. Тернопіль, 1996; Повернення Україні Богдана Лепкого. Чикаго, 1996; Нахлік О. Сповідь і роздуми (філософія Б.Лепкого-поета). «Слово і час», 1997, № 11/12; Лиса Н. Науковий доробок Б.Лепкого як феномен доби українського національно-культурного відродження кінця ХIХ — початку ХХ ст. В кн.: Діячі науки і мистецтва рідного краю у розвитку української національної культури: Збірник матеріалів і тез наукової конференції. Рівне, 1998; Погребенник В. Україна в поетичній творчості Богдана Лепкого. «Визвольний шлях», 1998, № 10; Полєк В. Твори Б.Лепкого в чужоземній критиці та перекладах. «Просфонема» (Львів), 1998, № 5; Шумило Н. Богдан Лепкий: на перехресті традиційного і нового. «Слово і час», 1998, № 9/10; БіликЛиса Н.І. Богдан Лепкий у духовному відродженні українського народу. Тернопіль, 1999; Качкан В. Духовна Говерла Б.Лепкого. В кн.: Качкан В. Хай святиться ім’я твоє: Історія української літератури і культури в персоналіях (ХIХ — I половина ХХ ст.). Івано-Франківськ, 2000; Коритко Р. Від передгроззя до громовиці. Львів, 2000; Кубійович В. Мемуари. Роздуми. Вибрані листи, т. 2. Париж—Львів, 2000; Погребенник Ф. Берлінські видання творів Івана Котляревського, споряджені Богданом Лепким. «Слово і час», 2000, № 10; Царик О. Богдан Лепкий і Владислав Оркан: дружба митців і творчий діалог. Тернопіль, 2000; Мишанич О. Давнє українське письменство в науковій та художній спадщині Богдана Лепкого. В кн.: Щасливий у праці: Збірник праць і матеріалів на пошану Ф.Погребенника. К., 2000; Федорук О. Богдан Лепкий і поступ національно-мистецької школи. Там само; Білик Н. Богдан Лепкий: життя і діяльність. Тернопіль, 2001; Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого. Івано-Франківськ, 2002; Лепкіяна Уляни Скальської. ІваноФранківськ, 2002; Бурківська Л. Лексика історичної прози Богдана Лепкого в контексті загальнолітературної та стилістичної норми: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філологічних наук. К., 2003; Головин Б.П. Нації незгасний смолоскип: Статті, інтерв’ю, спогади. Тернопіль, 2003; Білик Н. Постать Богдана Лепкого у контексті українсько-польських взаємин. В кн.: Українська історична біографістика: забуте і невідоме, ч. 1. Тернополь, 2005; Головчанська О. Богдан Лепкий і українське мистецьке середовище Кракова 30-х років ХХ століття: Гурток «Зарево». В кн.: Мистецтвознавство України, зб. 6—7. К., 2006; Гавдида Н. Незвичайна сполука пера і пензля (до 135-річчя від дня народження Богдана Лепкого). В кн.: Українознавство: Календар-щорічник. 2007. К., 2006; Лавренюк В. Богдан Лепкий в духовній історії України. «Море», 2007, № 1 (10); Фран-
кіана Богдана Лепкого. Іван Франко та родини Лепких, Глібовицьких. Івано-Франківськ, 2007; Білик Н. Богдан Лепкий — співробітник «Шляху» (Німеччина). В кн.: Українська історична біографістика; Забуте і невідоме, ч. 2. Тернопіль, 2008; Шевченкіана Богдана Лепкого: Ювілейний науковий збірник, кн. 2. Івано-Франківськ, 2008; Леся Петлюра. Народе мій, улюблений... К., 2009; Богдан Лепкий. Web: Тернопільська обласна бібліотека (http://www.yl.edu.te.ua). Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лепкий Богдан Сильвестрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
