ЛЕОНТОВИЧ Федір Іванович (03.(15).01.1833—21.12.1910(03.01. 1011)) — історик права. Д-р державного права (1868). Професор (1888). Н. в с. Попівка (нині село Конотопського р-ну Сум. обл.). Виходець з духовенства. 1855 закінчив Ніжинський ліцей кн. Безбородька (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька). Від 1856 до 1860 навч. на юрид. ф-ті Київ. ун-ту. За конкурсну працю нагороджений золотою медаллю унту. Потому працював позаштатним учителем у 1-й Київ. г-зії. Від 1860 займав посаду викладача кримінального права в Київ. ун-ті. 1861 переїхав до Одеси, працював у Рішельєвському ліцеї як ад’юнкт кафедри держ. права, руського права та огляду законів. Наприкінці 1863 повернувся до Києва, зайняв (з грудня) посаду приват-доцента Київ. ун-ту. Цього ж року видрукував працю «Историческое исследование о правах литовско-русских евреев». Від 1865, після перетворення Рішельєвського ліцею на Новорос. ун-т (нині Одеський національний університет), призначений доцентом каф-ри історії цьо-
го ун-ту. Був першим, хто захистив докторську дис. в цьому навч. закладі (1868; тема дис.: «Древнее хорвато-далматское законодательство»). Отримав ступінь д-ра держ. права з наступним затвердженням екстраординарним, а згодом — ординарним професором. Від 1869 (і до 1877) — ректор Новорос. ун-ту. Сприяв наук. роботі І.Сеченова та І.Мечникова. 1870 обраний членом Сербського наук. т-ва у Белграді. Від 1878 до 1881 — декан юрид. ф-ту, а 1881—84 — проректор Новорос. ун-ту. Розробив «задружно-общинну» теорію політ. устрою давньої Рос. д-ви (статті з цього питання опублікував у «Журнале Министерства народного просвещения» за 1867, № 4, і 1874, №№ 6 і 7). Висунув ідею про монгольські впливи у моск. праві. Перебуваючи на службі в унті, також працював (з 1884 до 1892) дир. Одес. комерційного уч-ща. 1888 отримав звання засл. професора. 1889 оприлюднив «Краткий очерк истории русского права». 1892 переїхав до Варшави, займав там посаду (до 1902) зав. кафедри історії рос. права у Варшавському ун-ті. Читав курс історії рус. права, редагував «Варшавские университетские ведомости». 1894 опублікував «Очерки истории литовско-русского права» (СПб.; відзначені Уваровською премією). 1901 став головою утвореного при Варшав. унті Т-ва історії, філософії і права. 1902 вийшов у відставку, але продовжував наук. роботу. Розробляв питання історії та права Великого князівства Литовського. Підготував до друку більше 750 актів 1413—1507 з Литовської метрики. Вважається засновником (разом з М.Владимирським-Будановим) київ. історико-юрид. школи. Нагороджений орденами св. Анни 2-го ст. з імператорською короною та св. Володимира 3-го ст. П. у м. Кисловодськ (нині місто Ставропольського краю, РФ). Праці: Крестьяне юго-западной России по литовско-русскому праву 15—16 вв. К., 1863; Русская Правда и Литовский статут. К., 1864; Источники по истории славянских законодательств. «Журнал Министерства на-
родного просвещения», 1866; Акты кавказских горцев. Одесса, 1883; Очерки истории литовско-русского права. Образование государственной территории. СПб., 1894. Літ.: Бондарук Т.І. Основоположники Київської історико-юридичної школи М.Ф. Владимирський-Буданов і Ф.І. Леонтович. К., 1995; Михальченко С.И. Ф.И. Леонтович — деятель науки и просвещения. В кн.: Российские университеты в ХIХ — начале ХХ века. Воронеж, 1996; Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 1. Одеса, 2000. Т.І. Бондарук, Г.Г. Єфіменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Леонтович Федір Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
