ЛЕЛЕКАЧ Микола Михайлович (19.02.1907—06.09.1975) — учений-історик. Н. в м-ку Коритняни (нині село Ужгородського р-ну Закарпат. обл.) в сім’ї робітника. Закінчив філос. ф-т Празького ун-ту (1934). Служив у чехословац. армії (1934—36). Працював у земському архіві Підкарпатської Русі (назва Закарпатської України в складі Чехословаччини 1936—38). Від 1942 до 1944 займав різні посади: друкаря у Підкарпатському т-ві наук, викладача Ужгородської вчительської семінарії. Деякий час перебував у спец. таборі в Трансильванії (істор. область на пн. Румунії), куди його направили окупаційні угор. власті. 1944 мобілізований в угор. армію й відправлений на сх. фронт (див. Друга світова війна). Незабаром потрапив у полон, перейшов на бік Червоної армії (див. Радянська армія), де його призначили перекладачем угор. і чеської мов у Сьому гвардійську армію Другого Українського фронту. Після демобілізації (вересень 1945) повернувся в Ужгород і зайняв посаду дир. Закарпат. обласного держ. архіву. Від січня 1946 — старший викладач, доцент (від 1947), зав. кафедри заг. історії (1948—56) Ужгородського держ. ун-ту. У лютому 1959 захистив канд. дис. на тему: «Проблеми історії Закарпаття феодально-крі-
посницької епохи ХI—ХVIII століть». Л. — автор наук. праць з історії та к-ри Закарпат. України, краєзнавчих заміток і бібліографічних досліджень. Його студії написані на основі архів. джерел, а також документів, опубл. лат., нім., франц., угор., чеською, румун. і польс. мовами. Учений довів, що українство на Закарпатті було споконвічною орієнтацією місц. русинського населення (див. Русини). Дослідив питання соціального, політ. та екон. розвитку регіону в 14—15 ст.; показав зв’язки краю з Наддніпрянською Україною та Росією в 17—18 ст. Разом з І.Гарайдою уклав і видав «Загальну бібліографію Підкарпаття» (Ужгород, 1943). Був співавт. тому «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (К., 1969; див. «Історія міст і сіл Української РСР»). Розробив і читав студентам курси з історії стародавнього світу, історії пд. і зх. слов’ян, джерелознавства, історіографії, заг. історії тощо. Добре володів методикою викладання спец. істор. дисциплін. П. у м. Ужгород. Праці: Руська шляхта на Підкарпатській Русі: (Шляхта Ужанської Крайни). В кн.: Підкарпатська Русь, рочник 12—13. Ужгород, 1936; Штолові доходи греко-католицьких священиків в бувшій Ужгородській жупі до р. 1730. В кн.: Науковий збірник товариства «Просвіта», рочник 12. Ужгород, 1937; Нові причинки до політичної діяльності Адольфа Добрянського: Науковий збірник товариства «Просвіта», річник 13—14. Ужгород, 1938; Выбор из старого руського письменства Подкарпаття (от найдавніших початков до середины ХIХ в.). Ужгород, 1943 (у співавт.); Загальна бібліографія Підкарпаття. Унгвар, 1943 (у співавт.); Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х—ХI ст. В кн.: Наукові записки Ужгородського державного університету, т. 2. Ужгород, 1949; Культурні зв’язки Закарпаття з Україною і Росією в ХVII—ХVIII ст. В кн.: Наукові записки Ужгородського державного університету, т. 9. Ужгород, 1954; Процес закріпачення закарпатського селянства в ХIV—ХV ст. В кн.: Наукові записки Ужгородського державного університету, т. 29. Ужгород, 1957. Літ.: Божук Г.В., Пальок В.В. Відзначення 60-річчя з дня народження М.М. Лелекача. «УІЖ», 1968, № 2; Довганич О., Анталовці Л. Микола Лєлекач. В кн.: Педагоги-науковці Ужгородського державного університету, ч. 1. Ужгород, 1997. М.В. Олашин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕЛЕКАЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
