ЛЕВИЦЬКИЙ Венедикт (29.03. 1783—14.01.1851) — діяч Української греко-католицької церкви, педагог. Професор (1817). Н. в с. Іванівці (нині село Жидачівського р-ну Львів. обл.). 1802 закінчив Львів. г-зію. 1803—05 вивчав філософію і право у Львів. ун-ті, 1805—10 навч. у Віденському конвікті (семінарії). Був священиком у соборі святого Юра у Львові (1810—15), заст. ректора Львів. духовної семінарії (1815— 20), професором моральної теології Львів. ун-ту (від 1817; нині Львівський національний університет), тимчасовим ректором семінарії (1836—38), почесним каноніком (крилошанином — від 1826), деканом богословського ф-ту Львів. ун-ту (1829, 1831, 1839, 1843, 1847), ректором цього ун-ту (1830), цензором укр. книг і театральних вистав (1835—48). Відомий як консерватор, ініціатор цензурної заборони альманахів «Руської Трійці» «Зорі» й «Русалки Дністрової», граматики живої народнорозмовної мови Й.Лозинського та ін. видань. Під час революції 1848—49 в Австрійс. імперії (див. Революції 1848—1849 в Європі) — член Головної руської ради, кер. її відділу освіти, учасник Собору руських учених 1848, на якому обстоював церковнослов’ян. мову в літературі (див. також «Язичіє»), співзасн. Галицько-руської матиці. Автор праці «Про руський напис на дзвоні св. Юра у Львові» (1831), перекладів бібл. історії Старого Заповіту і Нового Заповіту, довідника про галицьких і львів. єпископів, життєписів ректорів Львів. ун-ту.
В.Л. Левицький.
сний член Наукового товариства імені Шевченка (1926), почесний член т-ва «Просвіта» (див. Просвіти). Н. в с. Белець (нині с. Гончарівка Золочівського р-ну Львів. обл.) в сім’ї священика. 1875—79 навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. Як студент активно займався громад. роботою спільно з І.Франком, К.Левицьким, А.Чайковським та ін. Від 1876 — член редколегії ж. «Друг». Від 1880 мав суд. практику. 1883 вступив до нотаріату. Працював у Болехові, Стрию, Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). У жовтні 1896 призначений нотаріусом у Винниках (нині місто, підпорядковане Львів. міськраді), займав цю посаду до початку Першої світової війни. 1885 разом з Ю.Семигинівським видав «Руський правотар домовий» — перший популярний юрид. довідник для населення, написаний «чистою народною мовою». Активно займався редакторською та видавничою діяльністю. 1880 започаткував випуск ілюстрованих календарів «Просвіти», вони стали найпопулярнішим періодичним укр. виданням у Галичині. 1890—96 — ред. укр. літературно-
86 ЛЕВИЦЬКИЙ
Д.П. Левицький.
наук. час. «Зоря». Видрукував бл. 50 творів укр. літераторів, зокрема здійснив повне видання творів С.Руданського. Автор низки літературознавчих, етногр., істор., філос. досліджень: «Закордонна Русь», «Угорська Русь, її розвій і теперішній стан» (1886), «Павло Полуботок, наказний гетьман України» (1887), «Як живеться українському народови в Австрії» (1915), «Гадки про життя» (1928), «Революційні течії в сучасній фізиці» (1930), «Головні основи сучасної астрології» (1934), «Свобода волі в світлі сучасної фізики» (1936), «Релігія і наука: Великодні гадки» (1938) та ін. П. у м. Винники. Похований на Личаківському цвинтарі у м. Львів. Літ.: Лежогубський Т. Володимир Левицький (Василь Лукич). Львів, 1917. Т.Г. Андрусяк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левицький Венедикт» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
