ЛЕВИНСЬКИЙ Іван Іванович (06.07.1851—07.07.1919) — архітектор, підприємець, громад. діяч. Н. в м. Долина в родині директора укр. нар. школи. Від 1859, по смерті батька, разом із матір’ю мешкав у м. Стрий, закінчив там 4 класи початкової школи. Згодом переїхав до м. Львів і закінчив там реальну школу. 1868 поступив на буд. ф-т Львів. тех. академії (нині Держ. ун-т «Львівська політехніка»). Тут його наставником став проф. Ю.Захарієвич. 1874 отримав диплом і був залишений при академії. 1881 організував архітектурно-проектне бюро, що займалося розробкою інтер’єрів будинків, кресленням вікон, дверей, архіт. артикулів. З часом бюро стало одним із кращих у місті, в ньому працювали відомі майстри краю. За проектами бюро будувалися споруди у Дрогобичі, Стрию, Станіславові (нині м. ІваноФранківськ), Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), в ін. містах і містечках Галичини, а також Львові. 1889 за сприяння Ю.Захарієвича та О.Домашевича створив «Фабрику кахлевих печей», а через деякий час став також власником ф-ки з вир-ва худож. кераміки, навколо якої поступово утворилося фабричне містечко худож. декоративного промислу. Співпрацював з т-вами «Просвіта» (див. Просвіти) та «Сільський господар», входив до складу ради Національного музею у Львові, був заст. голови і членом Політех. т-ва, Укр. тех. т-ва, Т-ва укр. техніків і промисловців, Укр. керамічного гуртка, Ліги пром. допомоги та ін. Ініціював створення Укр. пед. т-ва, збудував для нього власним коштом будинок, кілька шкіл, бурс, г-зій, читалень, фінансово підтримував молодих поетів, письменників, ху-
дожників, музикантів. 1892 і 1894 організував перші виставки фабричного промислу у Львові, 1912 — у Коломиї. Брав участь у світ. виставках. 1901 очолив кафедру ужиткового б-ва Львів. політех. школи, 1903 був обраний надзвичайним професором (з 1909 — звичайний професор) буд. від-ня цього ж навч. закладу. У своїй творчості використовував стильові принципи модерну з елементами укр. нар. арх-ри. За його власними проектами та за проектами, розробленими в його майстерні, у Львові було зведено, зокрема: гол. корпус залізничного вокзалу, готель «Жорж», будинок страхового т-ва «Дністер» (1905—06), Народний дім (1906— 08), будинок бурси Укр. пед. т-ва (1906—09), будинок Укр. муз. т-ва ім. М.Лисенка (1913—16). Усього його фірма самостійно спроектувала у Львові бл. 40 споруд і бл. 50 за участю ін. фірм. Був одним з найуспішніших підприємців Львова, на його буд. підпр-вах працювало бл. 1000 осіб, окрім буд-ва, займався також вир-вом харчових продуктів і розробкою торфу. З початком Першої світової війни 1914 був депортований рос. окупаційною владою до Києва. Збудував там на вул. Павловській (нині вул. Ю.Коцюбинського) для військовополонених галичан дерев’яну церкву в гуцульському стилі (1934 зруйнована, нині на цьому місці розташов. Посольство США в Україні). 1917 став одним із засн. агрономічно-тех. т-ва «Праця». 1918 вернувся до Львова. П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. 1992 у Львові створено творчо-вироб. фонд «Фабрика Івана Левинського», в його складі діють: проектне бюро, підрозділи з буд-ва, реставрації та реконструкції, а також наук. мистецтвознавчий відділ. Літ.: Нога О. Іван Левинський. Львів, 1993; Довідник з історії України, т. 2. К., 1995; Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця ХVIII — початку ХХ століття: Біографічний довідник. К., 1999; Чорновол І. Творець модерного Львова. Іван Левинський. «Львівська газета», 2004, 2 липня; 155 років від дня народження І.І. Левинського. Web: http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2006/july/6.html. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левинський Іван Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
