ЛАСКАРЄВ Володимир Дмитрович (03.07.1868—10.04.1954) — геолог, палеонтолог, геоморфолог. Професор (1903). Член Сербської академії наук і мист-в. Н. в м. Бірючі (нині село Бєлгородської обл., РФ) в сім’ї військовика. 1887 закінчив Черніг. г-зію і вступив на природничий відділ фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту в Одесі. По завершенні навчання 1892 був залишений лаборантом при кафедрі геології в проф. І.Синцова. 1898—1900 перебував у закордонному наук. відрядженні в Австро-Угорщині та Швейцарії, поглиблював там знання з геології, стратиграфії та палеонтології неогену. Працював у геол. музеях Відня, Цюриха, Женеви (обидва міста в Швейцарії), Загреба (нині столиця Хорватії). Одну з перших своїх наук. праць (опубл. 1899) присвятив результатам геол. екскурсій по околицях Белграда (нині столиця Сербії). Від 1902 — приват-доцент Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). Після захисту магістерської дис. на тему «Фауна бугловских слоев Волыни» (1903) призначений екстраординарним професором і зав. кафедри геології та палеонтології. 1905 отримав учене звання магістра мінералогії та геології. На запрошення геол. к-ту Росії працював (1901—07) над створенням 10-верстної геологічної карти європ. частини Російської імперії, з цією метою досліджував геол. будову, тектоніку та геоморфологію Подільської губернії і Волинської губернії (відображення їхніх територій містилося на 17-му листі геол. карти). Став засновником (1912) у Новорос. ун-ті наук. напряму (школи) досліджень стратиграфії четвертинних відкладень. Одним із перших звернув увагу на таке
явище, як ярусність лісу, виділив у межах лісів Поділля два яруси. Був першим, хто здійснив геоморфологічне районування європ. території Рос. імперії. Класифікував долини річок Поділля на замкнені, відкриті та прохідні, а також обґрунтував ідею про 2-цикловий розвиток річкової мережі Придніпровського Поділля — консеквентного пд.-сх. напрямку на першому циклі (кінець міоцену та пліоцен) і меридіонального — на другому. Зібрав палеонтологічні колекції, у т. ч. фауністичний комплекс терас Пд. Бугу біля м. Меджибіж (нині зберігаються в Палеонтологічному музеї Одес. ун-ту). Після захисту докторської дис. за монографією «Общая геологическая карта Европейской России: Лист 17-й» (С.-Петербург, 1914) одержав звання ординарного професора. 1916 (це був 2-й рік Першої світової війни) за завданням відділу сировини геол. к-ту Росії разом із проф. В.Поляковим склав карту-довідник з наявності буд. матеріалів по лінії фронту — Дубно, Кременець, Новоград-Волинський, Проскуров (нині м. Хмельницький), Житомир, Бердичів. У цьому ж році йому була присуджена премія М.Ахматова. Після революц. подій 1917 (див. Лютнева революція 1917, Жовтневий переворот у Петрограді 1917), від поч. 1918, — позаштатний член Укр. геол. к-ту (к-т об’єднував на той час усі геол. роботи в Україні). Написав і опублікував у рос. періодичних виданнях близько 80 наук. праць. 1920 емігрував до Греції, а потім жив у Югославії, займався геол. дослідженнями Балканських країн. П. у м. Белград. Літ.: Ласкарев Владимир Дмитриевич. В кн.: Молявко Г.И. и др. Геологи. Географы: Биографический справочник. К., 1985; Амброз Ю.О. Ласкарєв Володимир Дмитрович. В кн.: Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 3. Одеса, 2000; Ласкарев Владимир Дмитриевич. В кн.: Русский биографический словарь Брокгауза и Эфрона. М., 2007. В.М. Чисніков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАСКАРЄВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
