ЛАНЖЕРОН Олександр Федорович (Людовик—Олександр—Андре; 13.01.1763—04.06.1831) —
О.Ф. Ланжерон. Портрет роботи художника Дж. Доу. 1820-ті роки.
військ. і держ. діяч, генерал від інфантерії (1811), граф. Нар. і отримав освіту у Франції. Від 1779 служив у франц. війську, воював проти Англії в Пн. та Пд. Америці, був знаний як літератор та драматург. З початком Французької революції кінця 18 століття перейшов на рос. службу, брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791, відзначився при Ізмаїла штурмі 1790. 1792—94 воював проти Франції у складі першої коаліції. Від 1794 — знову на рос. службі, полковник та бригадир Малорос. гренадерського полку (шефом полку був П.Румянцев-Задунайський), від 1797 — генерал-майор, з 1798 — генераллейтенант. Брав участь у битві під Аустерліцем (1805; нині м. Славков, Чехія). За успішне командування під час російськотурецької війни 1806—1812 отримав звання генерала від інфантерії. 1812—15 відзначився в боях у Пруссії, Саксонії, битві під Лейпцигом (1813), під час боїв у Франції і при взятті Парижа (1815). 10 листопада 1815 призначений херсон. військ. губернатором, одес. градоначальником, управляючим цивільною частиною в Херсон., Таврійській та Катеринославській губерніях і головнокомандувачем бузькими й чорномор. козаками. Сприяв перетворенню Бузького козацького війська на військові поселення (1816—17; невдовзі це перетво-
рення спричинило бузьких козаків повстання 1817). 1820 пішов з посади одес. градоначальника, залишаючись херсон. військ. губернатором. Від 1822 став новорос. і бессарабським генерал-губернатором. Займаючи цю посаду, продовжував ліберальну екон. політику свого попередника А.Е.Рішельє, подавав проекти щодо легалізації селян-утікачів, дбав про розвиток зовн. торгівлі й мореплавства. За поданням (1817) Л. було проголошене одес. порто-франко (почало діяти 1819; див. Портофранко в портах України), 1822, на його ж пропозицію, воно було обмежене. Л. сприяв поширенню масонства (очолював одес. масонську ложу «Понт Евксинський», утворену 1817). При ньому в Одесі було засновано Рішельєвський ліцей (1817), уч-ще для дівчат (1817), контору Держ. комерційного банку (1819), грец. комерційне уч-ще (1819), Ботанічний сад (1820), почала виходити перша одес. газета (1820), було розпочато буд-во Приморського бульвару (1821). 15 травня 1823 був відправлений у відставку за станом здоров’я (однак реальною причиною відставки, на думку дослідників, стали його проекти щодо скасування Табеля про ранги 1722, цивільних чинів та ін., які не сподобалися імп. Олександру I). Вернувся на держ. службу при імп. Миколі І, брав участь у розгляді суд. справи декабристів (див. Декабристів рух), 1828 керував військами у війні з Туреччиною (див. Російсько-турецька війна 1828—1829), 1829 подав у відставку. Останні роки життя мешкав переважно в Одесі. П. у м. Санкт-Петербург від холери, похований в Одесі в римо-катол. Успенській церкві (за часів рад. влади могилу знищено; меморіальну табличку відновлено 2002). 1917 одну з центр. вулиць Одеси названо Ланжеронівською. В Одесі також є Ланжеронівський узвіз і пляж «Ланжерон» (на тер. колиш. дачі Л.). Дж.: Memoire sur Ia franchise des ports d’Odessa et de Theodosie a Sa Majeste Imperiale l’Empereur de toutes les Russies de Com de Langeron. «Записки Одесского общества истории и древностей», т. 26, 1906; Записки гр. Ланжерона. Война с Турцией 1806— 1812 гг. «Русская старина», 1908,
№ 2—4, № 6—8; продовження — 1910, № 7—9; 1911, №7, 8. Літ.: Послужные списки генералгубернаторов Новороссийского края и Бессарабии. «Записки Одесского общества истории и древностей», т. 10, 1877; Герлігі П. Одеса. Історія
41 ЛАНІВЦІ
міста, 1794—1914. (Пер. з англ.), К., 1999; Історія Одеси. Одеса, 2002; Феденьов Р.К., Якубовський О.П. Перші градоначальники Одеси: історичний досвід управління містом. Одеса, 2002; Савченко В. Україна масонська. К., 2008. Т.Г. Гончарук.
Тріумфальна арка, або Арка Ланжерона в м. Одеса. Раніше вела до дачі О. Ланжерона, а нині – до пляжу «Ланжерон». 1830. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАНЖЕРОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
