ЛАНГЕМАК Георгій Еріхович (21 (08).07.1898—11.01.1938) — військ. інженер, один із гол. розроблювачів реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 «катюшою». Герой Соц. Праці (1991, посмертно). Н. в м. Старобільськ в сім’ї
німця та швейцарки за походженням, які викладали іноз. мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську г-зію і вступив на філол. ф-т Петрогр. ун-ту. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балт. моря на Примор. укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філол. ф-т Новорос. унту в Одесі. У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-сел. червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 — пом. командира батальйону 2-го артилер. дивізіону; з 10 серпня 1919 — командир 1-ї батареї 2-го артилер. дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 — комендант форту «Тотлебен» 2-го артилер. дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навч. частиною 4-го артилер. дивізіону. 14 грудня 1923 — 15 березня 1928 — слухач балістичного відня артилер. ф-ту Артилер. (від 1 жовтня 1925 — Військово-тех.) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова. По закінченні Військово-тех. академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутр. балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 — відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930—31 — приватний викл. Військово-тех. академії РСЧА. 1930—34 — позаштатний експерт К-ту з вина-
ходів при Раді праці та оборони СРСР. З вересня 1933 — нач. Ленінгр. відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінгр. групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 — заст. дир. з наук. частини, гол. інженер Реактивного НДІ (з 1937 — НДІ-3). Цього ж року направлений (в «рахунок 1000») організовувати пром-сть. 1935—37 — голова тех. ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його кер-вом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА (див. Радянська армія). Автор і співавтор 12 винаходів, бл. 10 книг і статей, а також 2 перекладів із франц. мови. Першим почав вживати термін «космонавтика», розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936). 2 листопада 1937 заарештований «як німецький шпигун», 11 січня 1938 на закритому суд. засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як «ворог народу» до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва. 21 листопада 1955 реабілітований. Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця. Праці: Оперенные снаряды, тяговые ракеты. «Проектирование реактивных снарядов и тяговых ракет», вып. 1. Л., 1934; Ракеты, их устройство и применение. М.—Л., 1935 (у співавт. з В.П. Глушко). Літ.: Мирошниченко И. Память: 60-летию освобождения Старобельщины от немецко-фашистских захватчиков. Луганск, 2003; Сандул В. Творець переможної зброї: Життя і смерть Георгія Лангемака. «День», 2005, 8 липня; Глушко А. Лангемак Георгий Эрихович. Web: http://www.peoples./ru/technics/desigener/langemak/ О.В. Глушко, О.М. Мовчан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАНГЕМАК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
