ЛАЗАРЄВ Борис Георгiйович (06. 08.1906—20.03.2001) — фiзик, академік АН УРСР (1951; від 1994 — Національна академія наук України). Засл. діяч н. УРСР (1966). Н. в с. Миропiлля (нині село Краснопільського р-ну Сум. обл.). 1930 закiнчив Ленiнгр. полiтех. iн-т. Деякий час працював у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург), потім — у Свердловську нині м. Єкатеринбург, РФ). Спiльно з Л.Шубниковим вiдкрив ядерний парамагнетизм твердого водню (1936). Від 1937 працював у Xаркiв. фiзико-тех. iн-тi (з 1938 — зав. лабораторією, згодом — зав. відділом ін-ту, 1988—2001 — радник при дирекції). Проводив наук. дослiдження в галузi фiзики твердого тiла й конденсованого стану речовини, фiзики низьких температур, крiогенної i вакуумної технiки. Спiльно з О.Галкiним відкрив детекторнi властивостi надпровiдникiв (1948), з Б.Вєркiним — ефект де Xааса—ван Альфена в широкого кола металів (1949— 51), незалежно вiд М.Брандта — перехiд 21/2-го роду в металах при пружних деформацiях (1963—65).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лазарєв Борис Георгiйович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
