КУЩИНСЬКИЙ Антін (01.02. 1897 — трав. 1992) — громад. та військ. діяч, публіцист, редактор. Н. в родині, що вела своє походження від укр. козаків. Під час Першої світової війни та української революції 1917—1921 був військ. старшиною. Після 1921, коли Армія Української Народної Республіки остаточно відійшла за кордони України, проживав у Закарпатській Україні. Навч. в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина), захистив дис. на тему: «Лісові кооперативи в Карпатах». Працював учителем у школах сіл Кевелів (нині у складі с. Кваси) та Кваси (нині село Рахівського р-ну Закарп. обл.), де брав активну участь у діяльності т-ва «Просвіта» (див. Просвіти). У берез. 1939 як командир Гуцульського коша Карпатської Січі брав участь у боях з угор. військами, захищаючи Карпатську Україну. У Рахові потрапив у полон, перебував у концентраційному таборі Варіо-Лопош в Угорщині. Завдяки клопотанню П.Скоропадського перед угор. владою за його долю був звільнений і переправлений до Відня, звідки переїжджає до Праги (Чехія). 1945 разом із дружиною виїхав до Німеччини, після завершення війни перебував у таборах для переміщених осіб у Міттен-
вальді. Наприкінці 1940-х рр. емігрував до Парагваю. Був організатором Спілки укр. молоді в Парагваї, Уругваї та Аргентині. Пізніше переїхав до Чикаго (США), продовжив там свою діяльність як вихователь Спілки української молоді. Брав активну участь у церк. житті як чл. братства при соборі св. Володимира, з 1965 — голова братства. Був одним з ініціаторів та активних діячів відродження Укр. вільного козацтва (УВК) в США. Обирався ген. писарем, від 1969 — чл. ред. колегії та ред. ж. «Українське козацтво» — органу УВК. 1971—73 був військ. отаманом УВК. Автор істор. розвідок з минулого укр. козацтва та розвідок і спогадів про діяльність вільного козацтва в Україні доби укр. революції 1917—21 та на еміграції: «Невмирущість та актуальність козацької ідеї» (1968), «Козацьке свято Покрови» (1968), «У 310-ту річницю козацької слави під Конотопом» (1969), «Гетьман Іван Мазепа і його державницькі ідеї» (1969), «Українське Вільне Козацтво в 1917—1918 роках» (1971), «Про українську мову в богослужбах Задунайських Січовиків» (1971), «“Літаюча” сотня УВК в Кременчуці» (1972), «Козацька слава Гетьмана Сагайдачного» (1973), «Ідеологічні й організаційні особливості УВК» (1973), «Спогад з 1917 року» (1974), «Два брати козацькі генерали» (1975), «Українська традиційна державницька сила» (1977), «Парамілітарність, єдність і соборність в українському Вільному Козацтві» (1979). Ідеологічні статті К., присвячені відродженню та плеканню козац. ідеї, друкувалися не тільки в «Українському козацтві», а й у «Віснику», «Свободі», «Православному українці» й ін. виданнях укр. еміграції. Автор книжок з історії козац. та гетьман. руху в Україні та в еміграції: «Гетьман Павло і Гетьманич Данило Скоропадські» (Чикаго, 1968), «Вояцькі заслуги і лицарські чесноти Гетьмана всієї України Павла Скоропадського» (Чикаго, 1973), «Патріот і державний муж України» (Чикаго, 1974), а також збірника спогадів з часів Карпатської України
«Закарпаття у боротьбі» (БуеносАйрес, 1981). П. у м. Чикаго, похований на цвинтарі Ельмунд. Літ.: М.М. Антін Кущинський.
«Українське Вільне Козацтво: Одноднівка куреня ім. ген. Івана Омеляновича-Павленка в Чікаґо», ч. 2. 1992. О.В. Богуславський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЩИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
