КУТИ — с-ще міськ. типу Косівського р-ну Івано-Франківської області. Розташов. на лівому березі р. Черемош (прит. Пруту, бас. Дунаю), поряд (з пн.-зх. боку) із с. Старі Кути (територіально Старі Кути є «продовженням» К.), за 3 км (у пд. напрямку) від залізничної ст. Вижниця (розташов. на правому березі р. Черемош, адміністративно належить до Чернівецької обл., свого часу тут по річці проходив кордон з Румунією) і за 10 км (у пн.-зх. напрямку) від Косова. Відстань до обласного центру — бл. 100 км. Нас. К. — 4,2 тис. осіб, Старих Кутів — 5,2 тис. (2004). На тутешній тер. 1930 знайдені залишки городища 10— 13 ст. Серед дослідників немає єдиної думки щодо того, які з джерельних відомостей стосуються власне с-ща К., а які — с. Старі Кути. Вважається, однак, що перша письмова згадка про с. Старі Кути датується 1448, а про К. — 1478. 1565 К. і Старі Кути входили до складу Снятинського староства польських королів. маєтків. У серед. 16 ст. тут були млин та солеварня. Місцеві жителі займа-
лися вівчарством. 1621—24, а також 1673 поселення зазнали турец. нападів. Наприкінці 17 — на поч. 18 ст. тут проходив кордон між Польщею і Молдовою. Від початку 18 ст. в К. існувала вірменська колонія (див. Вірменські колонії в Україні 16— 18 ст.). Вірмени займалися торгівлею (сіллю, худобою, м’ясними виробами), а також ремеслом (вироби зі шкіри), городництвом і садівництвом. Розвивалися гончарство (столовий посуд — миски, тарілки; посуд для варіння — горщики, ринки; посуд продуктовий — глиняні кадоби та великі горщики), килимарство. 1715 К. отримали магдебурзьке право. Відтоді тут тричі на рік проводилися ярмарки, а двічі на тиждень — місцеві торги. У цей час у місті були збудовані адміністративні будинки, публічні споруди, проведена каналізація. Вірменська громада звела церкву св. Антонія (нині в цій будові діє правосл. храм). Старі Кути виділилися в окрему адм. одиницю. Набула сили єврейс. громада. Жителі міста і села брали участь у русі опришків. В околицях діяли загони О.Довбуша, В.Баюрака. В місті стояла сильна військова залога. 1765 тут було 360 хат, проживало 165 укр. і польс., 70 вірм. та 124 єврейс. родини. 1768—72 К. опинились у зоні військ. дій загонів Барської конфедерації (див. Барська конфедерація 1768). Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). Саме тоді сюди прибули перші нім. поселенці, яким, згідно з патентом, виданим Марією-Терезією 1 жовт. 1774 (підтверджений 13 жовт. 1781 Йосифом II), надавалися привілеї: прибульці наділялися землею, звільнялися від військової служби та на 6 років від сплати податків. Наприкінці 19 ст. у К. на місці дерев’яного римо-катол. костелу був зведений кам’яний. 1897 заснована філія т-ва «Просвіта» (див. Просвіти). Уже через 10 років (1907) у «Просвіті» налічувалося 66 чл., а в її бібліотеці — 439 книг. Під час Першої світової війни в ході військ. дій 1916 місто було наполовину зруйноване. Воно
двічі переходило із рук в руки. Частина мешканців була мобілізована в австрійс. армію, частина — пішла служити в Легіон Українських січових стрільців. Чисельність нас. зменшилась до 3 тис. осіб. 1918 мешканці міста та навколишніх сіл на своєму вічі вітали утворення Західноукраїнської Народної Республіки. У місті розміщувалася сотня УСС. Від 1919 — у складі Польщі. В околицях міста діяв загін Української Галицької армії, влітку 1920 він увійшов до міста і роззброїв польс. жандармів, згодом перейшов на Закарпаття на тер. Чехословаччини. З початком Другої світової війни місто ввійшло до складу УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). 1940 отримало статус с-ща міськ. типу. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 з 1 лип. 1941 було окуповане спочатку угор. військами, а потім (з серпня) німецькими, входило до складу Генеральної губернії. У цей час тут було знищено все єврейс. нас. (понад 2 тис. осіб). Від весни 1944 К. опинилися в зоні воєн. дій. 26 черв. цього ж року були звільнені військами Червоної армії (див. Радянська армія). Однак у районі селища і села продовжувалися бої загонів Української повстанської армії з підрозділами НКВС УРСР. 1945 в К. було страчено трьох воїнів УПА (нині на місці страти встановлено пам’ятний хрест). 1946 до К. переселилася група укр. вигнанців з Лемківщини і Надсяння. Райцентр 1940—57. За рад. доби у місті були збудовані дитячі садки, лікарня, протитуберкульозний диспансер, будинок побуту, а в частково зруйнованих будівлях вірм. церкви та римо-католицького костелу влаштовані склади. 30 жовт. 1993 був наново освячений римо-катол. костел. Пам’ятки історії та культури: дві церкви та костел, пам’ятник Т.Шевченкові (1961), братська могила рад. солдатів та офіцерів, символічна могила полеглих за волю України, городище 10— 13 ст. Пам’ятка природи — Дубовий гай.
Літ.: ІМіС УРСР. Івано-Франківська обл. К., 1971; ГЕУ, т. 2. К. 1990; Кути. Старі Кути. Web: Замки та храми України (http://www.castles.com. ua/kuty.html); Кути. Web: KosivArt (http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/kuty.main/); Історія селища Кути Косівського району. Web: Історичне Прикарпаття (http:// www.history.iv-fr.net/article. php?id=355). Д.В. Грузін, Г.А. Вербиленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
