КУРІЯ — 1) у Римі Стародавньому: а) у стародавньому Римі за часів родоплемінних відносин —
об’єднання юнаків-воїнів, які нещодавно пройшли обряд посвячення в чоловіки, задля подальшої підготовки їх до самостійного життя як воїнів і мисливців. Поділ на курії з часом склав основу військ. організації Риму; б) у царському Римі — структурна одиниця політ. та культового поділу громадян Риму; один з 30 відділів, кожний з яких об’єднував по 10 патриціанських родів (gentes), на які поділялися первісні 3 римських племені (tribus). На заг. куріатних (куріальних) комісіях — нар. зборах, що збирались за куріями, відбувались вибори царя і вищих магістратів, тут надавалися царю найвищі повноваження (imperium), призначались уряди і затверджувалися постанови щодо карних справ. На чолі К. стояв куріон, 30 куріонів складали колегію, яку в царський період очолював цар, а в часи республіки — великий куріон (ця посада з 209 до н. е. стала доступною плебеям). На противагу родовому культу, що з часом почав належати до приватної сфери, в Римі існував громад. (публічний) культ, що відправлявся в куріях за рахунок коштів держави. Покровительницею всіх курій була богиня Юнона, разом з тим кожна К. мала і своїх окремих богів-покровителів; в) у роки Рим. імперії — міськ. cенат, що керував містом; 2) у середньовічній Європі — королів. двір як осередок центр. адміністрації; 3) у рим. (катол.) церкві — заг. назва центр. урядових установ, якими послуговується Папа Римський в управлінні Римо-катол. церквою (див. Католицька церква) як її голова, патріарх Заходу і примас Італії; 4) у куріальній системі виборів — назва структурної одиниці поділу виборців за становим, майновим, освіт., професійним, нац. чи реліг. цензом. Така система практикується д-вою з метою обмеження виборчих прав окремих груп населення. Так, в Австро-Угорщині (з 1861) у виборах депутатів до крайових сеймів Галичини (див. Виборча сеймова ординація для Галичини) виборці були поділені в залежності від майнового цензу на 4 курії: вели-
кої власності (44 мандати), малої власності (74 мандати), міська (23 мандати), торговельна і реміснича (3 мандати). Укр. населення Австро-Угорщини боролося за введення нац. курій. Проте лише на Буковині під час виборів до крайового сейму 1911 було введено курії за нац. ознакою, це сприяло вибору 16 депутатів-українців. У Російській імперії куріальна система використовувалася до виборів в муніципальні органи, а з 1905 — і до Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії). По суті, куріальною була й система виборів в УСРР і СРСР до 1936 (див. Конституція СРСР 1924). Літ.: Налимов Т. Вопрос о папской власти на Констанцком соборе. СПб., 1890; Лебедев А. О главенстве папы. СПб., 1903; Кульчицкий В.С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. М., 1953; Рамм Б.Я. Современный Ватикан. М., 1956; Немировский А.И. История раннего Рима и Италии. Воронеж, 1962; Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. Львів, 1996. М.В. Баранник, П.В. Голобуцький.
губерніями. Емігрував за кордон у серп. 1918, залишив спогади про свою діяльність. П. у м. Берлін (Німеччина). Тв.: Гибель императорской России. М., 1992. О.Ф. Овсієнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
