КУРІНЬ — 1) осн. організаційно-госп. ланка Запорозької Січі та Задунайської Січі, а також Чорноморського козацького війська. Кількість козаків у кожному окремо взятому К. не була сталою і з року в рік змінювалася. Так, на Запороз. Січі в 16 ст. було 7 куренів, а в 1-й пол. 18 ст. — 38 (див. Курені запорозькі 16— 18 ст.). Кожен К. очолював курінний отаман, якого козаки того чи ін. куреня обирали з-поміж себе терміном на один рік. Владні повноваження в К. мали також курінний хорунжий (значковий) і кухар. Зарахування новоприбулого козака до того чи того К. відбувалося на основі земляцтва або ж прямої вказівки кошового отамана (зі згоди курінного отамана). К. не становив собою бойову тактичну одиницю, такою одиницею в козаків була команда. Команди комплектувалися з таким розрахунком, щоб у кожній з них, по можливості, були представники всіх січових К. До створюваних під час мобілізації команд козаки від куренів відряджалися групами на чолі з наказними курінними отаманами і хорунжими, яких призначали курінні або наказні курінні отамани. Курінні отамани під час походів завжди залишалися на Січі. Під проводом наказного курінного отамана, відрядженого до тисячної команди, перебувало 25—30 козаків. На форпостах і відвідних караулах чисельність козаків від К. становила від 10 до 30 осіб. Платня, провіант і боєприпаси в усіх командах розподілялися по курінних групах і видавалися лише на число людей, які були при наказному курінному отамані. У колективній власності козаків кожного К. були шинки,
торгові будки, угіддя, промисли, човни тощо, від яких К. мав осн. частину прибутку. Тер. для випасання худоби довкола Січі розподілялася між усіма К. відповідно до їхньої чисельності; 2) спец. будівля (велика хата) без кімнат і перегородок, де гуртом (по кількасот) проживали запороз. козаки одного К. Ін. назва — «касарня». У будівлі вздовж стін стояли настили з дерев’яних дощок, посередині був довгий трапезний стіл — сирно, з обох його боків стояли лави, на покуті розміщувалися ікони, під ними жевріла лампада. У сінях будівлі була піч — кабиця, а над нею висів великий казан. Для зігрівання приміщення взимку в ньому ставили груби; 3) у Гетьманщині — найнижча організаційно-госп. і мобілізаційна одиниця козац. сотні; 4) будівля для тимчасового проживання козаків і аргатів на літніх промислах (рибальських, соляних та ін.); 5) невелика споруда для захисту від сонця та дощу, складена з гілок, хмизу, очерету тощо. Такі споруди козаки зводили зазвичай на баштанах, пасіках, мисливських і рибальських угіддях. Г.Г. Шпитальов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРІНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
