КУРЕНІ ЗАПОРОЗЬКІ 16—18 ст. Куренем запорожці називали: 1) своє житло (касарню; див. Курінь) на Січі та 2) гол. військовоадм. одиницю Запорозької Січі. Касарні будувалися з дубового, липового чи осокорового дерева навколо січового майдану, де відбувалися козацькі ради (див. Рада козацька), і були місцем зосередження приписаних до куренів (як військово-адм. одиниць) козаків. Частина козаків, зокрема ті, які відбували службу в січовій
залозі, а також новоприйняті постійно проживали в касарнях, ін. — мешкали тут час від часу. Максимально касарні наповнювалися в дні заг. козацьких рад. Кожен запорожець мав належати до одного з куренів (як військово-адм. одиниці), навіть коли він жив десь далеко з сім’єю. Усі козаки, вписані до курінного компуту (списку, реєстру), підпорядковувалися курінному отаману. Курінь об’єднував кілька сот козаків, мав свою частку в угіддях, свою власність у вигляді яток і дворів на базарі, свої прибутки, а також свій значок (або прапор), якого оберігав курінний хорунжий. Наприкінці 16 ст. в Базавлуцькій Січі було 7 куренів. За часів Олешківської Січі, Нової Січі, Задунайської Січі їхня кількість сягала 38 (кожен з них мав свою назву, яка, однак, могла зазнавати часткових змін). У 1-й пол. 18 ст. існували такі курені: Кущевський, Поповичевський, Васюринський, Іркліївський, Щербинівський, Титарівський, Шкуринський, Корєновський, Незамаївський, Рогіївський, Корсунський, Калниболотський, Уманський, Дерев’янківський, Нижчестебліївський, Вищестебліївський, Джереліївський, Переяславський, Полтавський, Мишастівський, Менський, Тимошевський, Величківський, Левушківський, Пластунівський, Дядьківський, Брюховецький, Медведівський, Платніровський, Пашківський, Батуринський, Канєвський, Крилівський, Донський, Сергіївський, Конеловський, Іванівський і Кисляківський.
Літ.: Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1. К., 1990; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. К., 1994; Козацькі Січі (нариси з історії українського козацтва ХV—ХIХ ст.). К.—Запоріжжя, 1998; Історія українського козацтва: Нариси, т. 1. К., 2006. В.В. Панашенко.
Київ. Затоплена пульпою Куренівка. На передньому плані — територія стадіону «Спартак», далі — будівлі по вул. Фрунзе і територія депо ім. Д. Красіна. Березень 1961.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРЕНІ ЗАПОРОЗЬКІ 16—18 СТ.» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
