КУНГУРЦЕВ Євген Максимович (03.10.1921—12.05.2000) — військ. льотчик. Двічі Герой Рад. Союзу (лют., квіт. 1945). Генерал-майор авіації (1964). Н. в м. Іжевськ (нині столиця Удмуртської Республіки, РФ) в сім’ї робітника. 1939 закінчив неповну середню школу й поступив до Боткинського машинобудівного технікуму. 1940 мобілізований до Червоної армії (див. Радянська армія). 1942 закінчив Балашовську авіаційну школу льотчиків. 1943 став чл. ВКП(б)/КПРС. У лют. 1943 направлений на Ленінгр. фронт (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941—1945). Служив у 15-му гвард. штурмовому авіаполку: льотчик-штурмовик, ст. льотчик, командир ланки, заст. командира і командир ескадрильї. Від 22 лют. 1943 до 15 лют. 1945 К. особисто здійснив 200 вдалих бойових вильотів на літаку Іл-2, штурмовими діями знищив чи пошкодив: танків — 8, автомашин — 97, паровозів — 2, залізничних вагонів — 46, літаків у повітряних боях — 1, дзотів — 2, польових артилер. точок — 22, тимчасових оборонних споруд — 8, складів — 5, мінометів — 21, точок зенітної артилерії — 23, а також ін. об’єкти та сотні солдатів противника. У берез. 1945 його літак був підбитий над Сх. Пруссією, К. зумів посадити машину, однак потрапив у полон. Після допитів, під час конвоювання до табору, втік, вибрався з тер., підконтрольної нім. військам, вийшов у місця розташування рад. військ і повернувся у свою частину. Після війни був інспекторомльотчиком авіац. об’єднання, ко-
Б. Кун.
Є.М. Кунгурцев.
496 КУНДЮБА
І.Д. Кундюба.
мандиром авіаполку і авіад-зії. 1952 закінчив Військово-повітряну акад., 1957 — Військ. акад. Генштабу. Від 1964 — генералмайор авіації. Від 1968 — у запасі, а згодом — у відставці. Цього ж року переїхав до УРСР, більше 30 років жив і працював у м. Бердянськ. У різні роки був директором ПТУ № 4 та Бердянського професійно-будівельного ліцею. Мав звання почесного громадянина м. Бердянськ, а 1999 був названий «Бердянцем року», отримавши «велику нагороду» відповідного конкурсу. На його честь один з місц. пасажирських теплоходів названо «Генерал Кунгурцев», а територію над морем, де він проживав, іменували «дачею Кунгурцева». Нагороджений 2-ма орденами Червоної Зірки (1943, 1956), 4-ма орденами Червоного Прапора (1943, черв. 1944, серп. 1944, 1968), орденами Олександра Невського (1944), Леніна (1945), Богдана Хмельницького 3-го ст. (1945), Трудового Червоного Прапора (1981), Вітчизн. війни 1-го ст. (1985), медалями. П. у м. Бердянськ, похований на кладовищі неподалік моря. Посмертно в парку ім. П.Шмідта йому встановлено барельєф. Літ.: Максименко Е.А. Дважды Герой Советского Союза Е.М. Кунгурцев. М., 1949; Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 1. М., 1987; Колесник В., Кривошея Г. Герої — освітяни і науковці України. К., 2006; Кунгурцев Евгений Максимович. Web: Герои страны. (http://www.warheroes.ru/ hero/hero.asp?Hero_id=1240); Герои СССР. Web: Балашовский ВАИ (http://b-vai.boom.ru/lichnosti/main_ geroi.htm).
Радянського Союзу 1941—1945. Від 1946 працював у МЗС УРСР, 1946—47 — у Франції, в. о. заст. гол. уповноваженого уряду УРСР з репатріації, від 1949 — голова президії Укр. т-ва культ. зв’язків з закордоном. 1949—55 працював зав. каф-ри історії Київ. пед. інституту, з 1956 — доц., з 1966 — проф. каф-ри нової та новітньої історії Київ ун-ту. 1964 захистив докторську дис. на тему: «Крах панської Польщі і радянськопольські відносини під час другої світової війни (1939—1945 рр.)». Автор бл. 100 наук. праць, серед них монографії: «Исторические предпосылки краха панской Польши» (Київ, 1959); «Советско-польские отношения» (Київ, 1963). Брав участь у колективних працях «Дружба і співробітництво народів України і Польщі» (Київ, 1967); «Великий Жовтень і міжнародний робітничий і національно-визвольний рух» (Львів, 1967) та ін. Нагороджений бойовими орденами і медалями СРСР, Польщі. П. у м. Київ. Літ.: Антонюк С.М. Ювілей І.Д. Кундюби. «УІЖ», 1969, № 9; Іван Дмитрович Кундюба. Некролог. Там само, 1975, № 10. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУНГУРЦЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
