КУЛЬЖИНСЬКИЙ (Кулжинський) Іван Григорович (26(14). 04.1803—04.04(23.03).1884) — педагог, публіцист, мемуарист. Член Т-ва любителів рос. словесності (1829). Н. в м. Глухів у сім’ї диякона. Освіту здобував у воронізькій церковно-парафіяльній школі та Черніг. духовній семінарії. Закінчив навчання 1823 і з осені того ж року викладав у Черніг. повітовому духовному учщі. На поч. 1825 дебютував у час. «Украинский журнал» розвідкою «Некоторые замечания касательно истории и характера малороссийской поэзии» (згодом подав дописи «Некоторые черты о воспитании» та «О латинском языке»). Від цього ж року служив учителем латини Ніжин. г-зії вищих наук (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька). Співпрацював з моск. виданнями, зокрема з «Дамским журналом». Розглядав українську мову як «давнє особливе наріччя мови слов’янської», захоплено відгукнувся про творчість С.Климовського, І.Котляревського, Г.Сковороди, бандуристів. Серед його учнів у Ніжині були М.Гоголь і Є.Гребінка. Займався етногр. дослідженнями, збирав фольклор, результатом чого став збірник «Малороссийская деревня» з додатком «Изъяснение малороссийских слов, находящихся в сей книге» (М., 1827).
Від 1829 — старший учитель Слобідсько-Української г-зії у Харкові. На урочистостях 11 лип. (29 черв.) 1830 виголосив доповідь про відмінності між класичною та романтичною поезією (надрукована лат. мовою з низкою посилань на вірші рос. авторів, головно В.Жуковського та Ф.Глинки). Читав лекції також у харків. приватних пансіонах та Ін-ті шляхетних дівчат. 1832 зайняв посаду директора Луцької (з 1835 — Клеванська) г-зії. Наступного року видав у Москві свій «украинский роман», названий «Федюша Мотовильский», 1836 — «литературные очерки» під заголовком «Эмерит», 1837 — «Речи, произнесенные в разные времена директором Клеванской гимназии Иваном Кулжинским». 1839 очолив Немирівську г-зію. Оприлюднив брошуру «О значении России в семействе европейских народов» (М., 1840), вірнопідданськи прославляючи імп. Миколу I. 1841 повернувся до Ніжина інспектором юрид. ліцею. Вже як ревний провідник урядових засад (за його висловом — «в духе народности русской, опирающейся на божественном православии и богоподобном самодержавии») в освіт. сфері допомагав русифікації, висунув офіціозну програму «практичного християнського благочестя» — в петерб. ж. «Маяк современного просвещения и образованности», з яким від 1840 співпрацював (1842 — «Журнал современного просвещения, искусства и образованности в духе народности русской», редактор С.Бурачок). 1843 переведений до м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії) начальником місц. г-зії та всіх закавказ. уч-щ, керував «учбовою частиною» краю. 1846 в серії «Библиотека назидательного чтения» опублікував у СанктПетербурзі трактат «Задача человеческой жизни». Від того року виступав на шпальтах ж. «Москвитянин». 1847, будучи хворим, вийшов у відставку і, оселившись у Ніжині, активізував літ. роботу. Невдовзі в С.-Петербурзі побачили світ кілька його праць, зокрема: 1850 — 1-ша частина зібрання творів «Сочинения» (затримана цензурою, проте 1853 на
475 КУЛЬЖИНСЬКИЙ
І.Г. Кульжинський.
476 КУЛЬ-ОБА
Куль-Оба. Електрова ваза. 4 ст. до н. е.
Куль-Оба. Золота підвіска із зображенням голови Афіни. 4 ст. до н. е.
відшкодування завданих йому збитків по цій справі уряд виділив держ. кошти — 530 рублів), 1853 — «Рассказы из русской истории», 1858 — «О преобразованиях и улучшениях в духе святого православия», 1859 — «Курс всеобщей истории». У Москві 1851—52 обнародував повісті «Последний день Помпеи» та «Семен Середа, куренной атаман запорожского войска», в газеті «Черниговские губернские ведомости» 1857 — мандрівні нотатки. Брав участь у підготовці довідника «Лицей князя Безбородко» (СПб., 1859; 2-ге вид., перероблене — «Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко». СПб., 1881). Склав для нього автобіографію, життєписи дир. г-зії та фіз.-мат. ліцею (1827—35) — Данила Ясновського (Яснівського) й учителя історії і статистики (1835—55) — Федора Шульговського (Шульгівського). Після 1860 не раз вдавався до різких нападок на укр. мову, вважав її «зіпсованою російською», ганив нову укр. писемність, засуджував Т.Шевченка, М.Костомарова, П.Куліша, Марка Вовчка та ін. Автор памфлетів «О зарождающейся так называемой малороссийской литературе» (Київ, 1863), нарисів «История Польши», «Народная русская история», «Новый взгляд на хохломанство (физиологический опыт)», «Сорокалетие Европы, с 1815 по 1855 года» (Київ, 1864). У місячнику «Вестник ЮгоЗападной и Западной России» та його продовженні «Вестник Западной России», який виходив у Вільно (нині м. Вільнюс) з 1864, вмістив тенденційні статті-звинувачення, у т. ч. «Александр Герцен, он же Искандер», «Несколько слов о хохломании», «Святая Русь», «Письмо к издателю львовского журнала “Мета” г. Ксенофонту Климковичу», «Опыт дипломатической записки без лукавства и многословия», «К делу о народных школах». З по-
дібних позицій складав байки («Современные басни», т. 1—3. Київ, 1864—1866) та ін. вірші. У 2-й пол. 1860-х співробітничав у моск. газ. «Русский», у 1870-х — на сторінках церк. преси («Черниговские епархиальные известия», «Волынские епархиальные ведомости»). В останні роки життя співпрацював з харків. ж. «Благовест», започаткованим його сином Григорієм. Нагороджений орденом св. Анни 2-го ст. П. у м. Ніжин. Тв.: Краткая грамматика русского языка для благородных воспитанниц Харьковского института. Х., 1832; Кочубей. В кн.: Русская беседа, т. 1. СПб., 1841; Русская книга для грамотных людей. СПб., 1841; Поездка из Малороссии в Грузию. «Маяк», 1844, т. 15; Воспоминания учителя. «Москвитянин», 1854, № 2; Столетие в лицах. В кн.: Русская правда. К., 1860; Письмо б. директора клеванской гимназии И.Г. Кулжинского варшавскому р. католическому архиепископу Феликсу Фелинскому, от 27 марта нынешнего года, сообщенное в редакцию Вестника при нижеследующей заметке г. Кулжинского. «Вестник Юго-Западной и Западной России», 1863, кн. 10; Славяне с незапамятных времен. «Вестник Западной России», 1865—66, кн. 1—2; Воспоминания о Волыни. Там само; Еще воспоминания о Волыни. Там само, кн. 6; Болезни, вопли и молитвы. М., 1871; Прощальное слово старика-литератора. СПб., 1873; Ф.Чацкий и Кременецкий лицей. В кн.: Сборник статей разъясняющих польское дело по отношению к Западной России, вып. 1. Вильна, 1885; Из истории церковно-приходских школ. К., 1895. Літ.: Шульгин В. Допотопный ревнитель православия. «Киевлянин», 1865, 23 октября; Кулжинский Г.И. Воспоминание об Аврааме Сергеевиче Норове. «Странник», 1878, апрель; Лавровский Н.А. Гимназия высших наук князя Безбородко. В кн.: Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко. СПб., 1881; Степан Онисимович Бурачок и некоторые его письма к И.Г. Кулжинскому. «Благовест», 1883, № 6—7; Языков Д.Д. Обзор жизни и трудов покойных русских писателей, вып. 4. СПб., 1888; Кулжинский Иван Григорьевич. В кн.: Русский биографический словарь, т. 9. СПб., 1903; Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета, т. 2. Х., 1904; Сперанский М.Н. Один из учителей Н.В. Гоголя. Нежин, 1906; Данилов В.В. К характеристике И.Г. Кулжинского и его литературной деятельности. К., 1907; Комаров А.И. Украинский язык, фольклор и литература в русском обществе начала XIX века. «Ученые записки Ленинградского государственного университета: Се-
рия филологических наук», 1939, вып. 4, № 47; Федченко П.М. Літературна критика на Україні першої половини XIX ст. К., 1982; Кузнецова Н.В. Кулжинский. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 3. М., 1994; Жаркевич Н.М., Лисенко І.М. Кульжинський. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЛЬЖИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
