КУЛЬЖЕНКО (дівоче прізвище Голубкова, сценічне — Гудалова) Поліна Аркадіївна (31.05 (за паспортом — 31.09).1891—24.07. 1982) — мистецтвознавець. Доцент (1931). Дружина (з 1912) видавця В.Кульженка. Н. в м. Київ у сім’ї кравця Ашера Голубкова (п. 1920; був родичем А.Маневича; молодший брат К. — Йосиф, 1892—1937, згодом став військ. комендантом Києва). 1909 закінчила київ. г-зію С.Львової, 1910— 13 навч. у вищому театральному уч-щі Київ. т-ва мист-ва й літератури. Деякий час працювала в міськ. музеї, від 1915 — у театрі Соловцова: з 1920 (і до 1924) навчалася в Київ. археол. ін-ті. Від 1921 (і до 1932) підробляла в київ. лекційно-екскурсійному бюро УкрТУРЕ (провела більше 1 тис. екскурсій-лекцій; серед слухачів цих лекцій були, зокрема, 1924 — учні Г.Федотова, вони написали потім вірш про київ. учених, 1928 — члени Будинку вчених у Києві). По закінченні ін-ту працювала в Музеї мист-в ВУАН (нині Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків). 1926—29 навч. в аспірантурі. Написала промоційну працю на тему: «Срібна сасанідська чаша в Музеї мистецтва ВУАН» (машинопис не зберігся). 1927 підписала лист до редакції газ. «Пролетарська
правда» з приводу загибелі мистецтвознавця Д.Щербаківського. 1930—34 завідувала кабінетом гравюр картинної галереї (нині Київський музей російського мистецтва). Водночас з 1931 (і до 1941) була доцентом Київ. худож. ін-ту (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Від 1935 стала доцентом Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Від 1940 — знову в Київ. музеї рос. мист-ва. Після окупації військами вермахту Києва (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941— 1945; окупація тривала з 19 вересня 1941 до 6 листопада 1943) від 1 жовт. 1941 — директор Київ. картинної галереї. Окупаційні власті включили її до групи супроводу музейних експонатів, що після вилучення з фондів київ. музеїв (серед них було багато цінних ікон) мали бути відправлені до Німеччини. Спочатку музейні експонати були вивезені до Кам’янця-Подільського, а потім транспортувалися до маєтку Вільденгоф біля Кенігсберга (нині м. Калінінград, РФ). Подальша доля їх невідома, очевидно вони загинули під час наступу Червоної армії (див. Радянська армія) на Кенігсберг. Перебуваючи на території, підконтрольній військам Червоної армії, К. потрапила до фільтраційного табору, пройшла там перевірку і повернулася на Батьківщину. Оселившись на Черкащині, написала докладні спогади про свою «епопею» (вже після її смерті вони були опубл. у ж. «Пам’ятки України», 1998, ч. 1) і передала їх до Управління мист-в при РНК. Невдовзі була заарештована, ув’язнена і засуджена (3 груд. 1946). Відбувала покарання до 10 берез. 1955. Після звільнення жила в Костромі (нині місто в РФ), працювала в Костромській обласній картинній галереї (до 1958) та художньому уч-щі при Костромському педагогічному ін-ті (1957—61). 1956—76 широко публікувалася (80 статей) у місцевих газетах «Северная правда» та «Молодой ленинец». Спецслужби СРСР поширили поголоску, ніби вона була причетною до зникнення Янтарної кімнати, що гнітюче на неї вплинуло. Останні роки життя прове-
473 КУЛЬЖЕНКО
В.С. Кульженко.
П.А. Кульженко.
474 КУЛЬЖЕНКО
ла в будинку-інтернаті біля Костроми. Там же померла. Тв.: Виставка тканини: Каталог. К., 1927; Японська кольорова гравюра на дереві на виставці мистецтва Далекого Сходу. «Бібліологічні вісті», 1927, № 4; Японська гравюра на виставці мистецтва Далекого Сходу. К., 1928. Літ.: Кролевский В. Тайна Янтарной комнаты. «Молодая гвардия», 1960, № 5; Дмитрієв В., Єрашов В. Таємниця Янтарної кімнати: Повість. К., 1962; Кончин Е. Эти неисповедимые судьбы. М., 1990; Білокінь С. Гіркий спогад про Поліну Аркадіївну Кульженко. «Пам’ятки України», 1998, ч. 1 (118); Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. К., 2004; Білокінь С. Музей України: (Збірка П.Потоцького): Дослідження, матеріали. К., 2006. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кульженко Поліна Аркадіївна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
