КРОХМАЛЬ Нахман (Krochmal Nachman; акронім — Ранак — від початкових літер: Раббі Нахман Крохмаль; 1785—1840) — філософ, історик, один із фундаторів юдаїки (науки про єврейство), провідний мислитель єврейс. просвітницького руху — гаскали (га-скала — просвіта). Цей рух розвинувся в колі європ. єврейс. інтелектуалів у 2-й пол. 18 ст. Його послідовники — маскілім (освічені) — виступали проти культурно-реліг. окремішності єврейства й обґрунтовували тезу про те, що для подальшого розвитку єврейства євреї повинні опановувати світську європ. освіту. Основоположником цього руху став Мойсей Мендельсон (1729—86), а найвидатнішими його лідерами були: Нафталі Херц Весселі (1725—1805) — у Гамбурзі, К. — у Сх. Європі, Самуель Давид Луццатто (1800— 1865) — в Італії. К. народився в м. Броди. Деякий час мешкав у Львові. Переважну частину свого життя провів у м. Жовква. 1820 тут у нього народився син Абрагам (п. 1888; став письменником і публіцистом). За роки перебування К. у Жовкві це місто стало одним з гол. центрів східноєвроп. гаскали (характерною рисою представників цього центру було те, що вони писали не нім. мовою, а на івриті). Для поширення серед єврейства своїх ідей маскілім за
Крохмаль Нахман. «More Nevuche HaZeman» («Наставник для тих, хто сумнівається в наш час»). Друге видання. Львів, 1863. Титульний аркуш.
414 КРОХМАЛЮК
Ю.А. Крохмалюк. Фото 1944.
сприяння доброчинців у різних місцевостях краю засновували т-ва з навчання ремесел, вивчення нім. і польс. мов. К. мав значний вплив на формування поглядів багатьох своїх сучасників, товаришував і співпрацював, зокрема, з Ш.Рапопортом, Й.Ертером, Ш. га-Леві Блохом, Х.Пінелесом, Й.Шором, М.Летерісом, Ц.Хаосом. Його власні погляди сформувалися під впливом праць єврейс. середньовічних мислителів Маймоніда (Моше бен Маймон, н. 1136, за ін. даними, 1138 — п. 1204) і Абрагама ібн Езри (Аврахам бен Меїр ібн Езра, н. 1089, за ін. даними, 1092 або 1093, — п. 1164, за ін. даними, 1167), а також нім. філософів І.Канта, Ф.Шелінга, Г.-В. Геґеля. З метою пізнання духовної сутності й природи єврейства він звернувся до історії єврейс. народу, яку осмислював з позицій істор. концепції Г.-В. Геґеля та єврейс. реліг. книг. На його думку, релігія і філософія є різними способами пізнання абсолютного духу, перша пізнає його за допомогою образів, друга — за допомогою понять. Однак, оскільки мова філософії має більш заг. характер, то саме філософія розкриває кінцеву мету історії. К. постулював, що кожен народ втілює в істор. життя те чи ін. притаманне лише йому духовне начало, яке, по суті, визначає місце і роль цього народу в історії людства. Історію кожного народу він ділив на 3 періоди: зростання, сили й занепаду. Разом з тим він шукав аргументи для обґрунтовування вічного повторювання цих періодів у нац. житті єврейства. Сутнісною ідеєю єврейського народу він вважав ідею єдності, що збігається з абсолютною ідеєю Г.-В. Геґеля. Конфлікт між послідовниками гаскали і хасидами (див. Хасидизм) привів наприкінці 1830-х рр. до того, що рабини виключали маскілім, а в їхньому числі й К., з місц. общин і накладали на них прокляття. Все це істотно загальмувало поширення ідей К. серед євреїв в Україні. 1836 в К. померла дружина, і цього ж року він переїхав у Броди, а невдовзі, 1838, оселився в м. Тернопіль, де й помер.
1851 Л.Цунц (1794—1866) посмертно видрукував його працю «Море невухей га-зман» («Наставник для тих, хто сумнівається в наш час»). Саме ця праця згодом була визнана істориками як осн. праця К. Вона містить 4 розділи, в яких викладаються: філософія релігії і філософія історії (глави 1—7); єврейс. історія (глави 8—11); єврейс. літературна спадщина (глави 12—15); основи його власної (К.) філософії (глави 16 і 17). Аналізуючи більше ніж через 140 років після смерті К., у 1980-х рр., його (К.) творчість у контексті розвитку єврейс. політ. думки, Ш.Авінері у книзі «Основні напрями в єврейській політичній думці» відзначив, що «Крохмаль указав народові Ізраїлю його місце в ланцюзі національних історій, включив єврейський народ у загальний історичний процес і разом з тим розгадав таємницю існування єврейського народу далеко за межами строків існування інших історичних народів, які зійшли зі світової сцени». Літ.: Авинери Ш. Основные направления в еврейской политической мысли. Б/м, 1983; Видатні особистості гебрейського Львова. «Незалежний культурологічний часопис “Ї”», 2008, № 51; Те саме. Web: http://www.ji.lviv. ua/n51texts/51-zmist.htm; Монолатій І. Галицькі євреї в австрійський період (1772—1918 рр.). Там само. В.А. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРОХМАЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
