КРИСТЕР Арнольд Едмундович (Арнольд-Едуард ГермановичЕдмундович; 11.11(30.10).1886— 24.10.1937) — правознавець, професор (1920). Н. в м. Київ у сім’ї садовода-підприємця нім. походження; онук Вільгельма Кристера (доброго знайомого Т.Шевченка), засн. садівницької фірми і садівницького госп-ва (нині відомі як квітково-декоративне госп-во «Троянда» і ландшафтний парк «Кристерова гірка»). Після здобуття серед. освіти у 3-й Київ. г-зії (1904) навч. 2 роки на фіз.-мат. ф-ті, а згодом — на
396 КРИСТИНКА
юрид. ф-ті Київ. ун-ту, який закінчив 1912. Із верес. 1913 — професорський стипендіат кафри рос. цивільного права і судочинства Київ. ун-ту. Чл. Київ. юрид. т-ва. 1913—14 слухав лекції у Бернському (Швейцарія) та Тюбінгенському (Німеччина) ун-тах, працював під кер-вом відомого швейцарського правника Є.Губера. Від черв. 1917 — приват-доцент юрид. ф-ту Київ. унту, 1919 — секретар ф-ту. Водночас 1918—19 викладав у Київ. юрид. ін-ті, Київ. комерційному ін-ті та на Вищих жін. курсах у Києві. Від 2-ї пол. 1919 жив на Кавказі та Дону (за власним свідченням, не зміг повернутися з відпустки через обставини воєн. часу). Із весни 1920 — проф. каф-ри енциклопедії та історії філософії права Донського (Ростовського) ун-ту. Після повернення в серп. 1921 до Києва працював у ВУАН (нині Національна академія наук України) заст. кер., а з 1922 — кер. Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права України. 1926 очолив секцію приватного права цієї комісії, а з жовтня 1927 — також створену за його ініціативою Комісію для виучування рад. права. Був заст. голови Правничого т-ва при ВУАН (1922—29), керівником Семінару з виучування цивільного та звичаєвого права (заснований у трав. 1921 для молодих науковців ВУАН), головою, а згодом — секретарем заснованої 1928 Статутної («Статутарної») комісії ВУАН, дійсним чл. Всеукр. наук. асоціації сходознавства (з 1928). До сфери його наук. інтересів входили проблеми речового права, а в пореволюц. час — теор. питання звичаєвого права, правові відносини в сел. дворі, проблеми заставного права, заг. питання госп. (торг.-пром.) права. За його редакцією вийшли друком «Програми до збирання матеріалів звичаєвого права» (1925); 2 перші випуски академічного вид. «Праці Комісії для виучування звичаєвого права України» (1925, 1928); зб. «Наукові досліди та розвідки Комісії радянського права» (1929). Крім того, у наук. вид. ВУАН «Записки Соціально-економічного відділу» він опублікував біографічні нариси, присвячені творчості проф. Є.Губера, акад. О.Гуляєва і
акад. В.Гордона; в ж. «Україна» (1927—29) — кілька бібліографічних оглядів нової цивілістичної літ.; у виданнях «Наукові записки Київського інституту народного господарства. Техніка, економіка і право», «Право и жизнь» та ін. — низку статей. Водночас працював у Київ. ін-ті нар. госпва: проф. (1921—30), зав. правничим семінаром (1923—24), декан правничого ф-ту (1925—28), проректор з навч. частини (1925— 27). Викладав курси цивільного права, цивільного процесу, міжнар. приватного права. У лип. 1933 звільнений з ВУАН «за саботаж у науковій роботі» і з Київ. ін-ту нар. госп-ва у зв’язку з ліквідацією юрид. ф-ту. Від 1934 працював юрисконсультом «Укрцивільбуду» Наркомату комунального госп-ва УСРР, а з 1936 — ст. консультантом Держ. арбітражу при РНК УСРР. Водночас з 1934 — наук. співробітник сектору мед. законодавства Ін-ту охорони здоров’я. Заарештований у лютому 1937 і 23 жовтня 1937 виїзною сесією Військ. колегії Верховного суду СРСР (після попереднього схвалення «розстрільного списку» Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем, К.Ворошиловим і А.Мікояном) засуджений за сфабрикованим звинуваченням в участі в антирад. націоналістичній терористичній орг-ції та шпигунстві на користь Німеччини до вищої міри покарання. Страчений у Києві наступного дня. Реабілітований у лют. 1959. Тв.: Главные имущества и принадлежности. Учение о вещах с точки зрения догмы и истории гражданского права. К., 1912; Задача изучения истории римского права. Вступительная лекция. К., 1917; Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині. К., 1925; Три ступені правоутворення. К., 1925; Приналежності та складові частини речей в історії російського та українського права. К., 1926; Духівниці ХVI—ХVII віку. К., 1927; До питання про виучування народного права України. К., 1928. Літ.: Усенко І.Б. Юридична академічна наука у 1918—1941 роках. В кн.: Академічна юридична думка. К., 1998. І.Б. Усенко.
бувалися за Циннаївською монетною стопою, запровадженою 1667, згідно з якою 1 гульден = 2/3 лічильного талера = 4/7 реального рейхсталера, а згодом — за Лейпцігською монетною стопою 1690, за якою 1 гульден = 2/3 лічильного талера = 1/2 реального рейхсталера. 1687—91 курс К. становив у Львові 120 грошів мідними шелягами — боратинками; 2) назва швед. монет королеви Кристини-Августи (1632— 54) номінальною вартістю 4 марки, що в Німеччині були взяті за зразок для карбування гульденів. Літ.: Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. Тернопіль—Львів, 1998. Р.М. Шуст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИСТЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
