КРИЖАНІВСЬКИЙ Всеволод Йосипович (24(12).01.1885—02.09. 1938) — філолог, фахівець з правничої термінології. Н. в с. Лаврики (нині село Білоцерківського р-ну Київ. обл.) в сім’ї священика. Середню освіту здобув у Київ. духовній семінарії (закінчив 1905). Згодом навч. на юрид. ф-ті Юр’євського ун-ту (Юр’єв — нині м. Тарту, Естонія). Залишив навчання в листоп. 1908. Від квіт. 1910 працював у Семипалатинському переселенському р-ні Переселенського управління Гол. управління землеробства і землеустрою Рос. імперії, спочатку займав посаду помічника зав. Павлодарського підрайону, а з лют. 1911 був зав. цього підрайону. У лют. 1912 перейшов на роботу в канцелярію іркутського генерал-губернатора: працював архіваріусом, з лют. 1913 — помічником діловода, з листопада 1914 — в. о. діловода.
330 КРИЖАНІВСЬКИЙ
О.П. Крижанівський.
1917 приїхав у відпустку додому, після чого залишився в Києві. Від груд. 1917 — діловод, з берез. 1918 — нач. відділу канцелярії в секретарстві ген. писаря Української Народної Республіки. За часів гетьманату П.Скоропадського — нач. 1-го відділу департаменту заг. справ Держ. канцелярії. В обох установах працював під безпосереднім кер-вом директора канцелярії, а згодом — директора департаменту заг. справ С.Гаєвського (імовірно, родича дружини К. — Тетяни Серапіонівни, доньки священика, духовного письменника С.Брояковського, з якою перебував у шлюбі з 1912). У серп. 1918 наказом по Держ. канцелярії призначений тимчасовим членом термінологічної комісії при департаменті законодавчих справ. Згодом, за Директорії УНР, був канцеляристом 2-го рангу гол. інтендантського управління військ. мін-ва УНР. Від 1919 — на постійній роботі в УАН (нині Національна академія наук України). Зокрема, від берез. 1919 — член новоствореної Правничо-термінологічної комісії УАН (з 1919 — секція правничої термінології Правописно-термінологічної комісії Історико-філол. відділу УАН, з 2-ї пол. 1921 — відділ правничої мови Інституту української наукової мови, з січ. 1926 — Правничо-термінологічна комісія Соціально-екон. відділу ВУАН, у берез. 1930 знову передана до складу Ін-ту укр. наук. мови, де невдовзі припинила існування). Від серп. 1922 і до листоп. 1923 очолював цю комісію (осн. результатом її діяльності стало видання 1926 «Російськоукраїнського словника правничої мови» під заг. редакцією А.Кримського, одним з упорядників цього словника був К.; 2-ге вид. цієї праці, яка з часом не втратила своєї значущості, вийшло в НьюЙорку (США) 1984 за редакцією К.Царкевича і В.Павловського). В академії наук деякий час був в. о. члена-співробітника Комісії УАН для складання істор. словника укр. мови (1919) та чл. Комісії ВУАН для виучування візант. письменства та його впливу на Україну (1927). Також працював 1920 в очолюваній єпископом Василем
(Богдашевським) комісії («Переводческом комитете») при Київ. митрополії. Комісія займалася перекладом українською мовою книг Святого Письма (див. Біблія) та богослужбових текстів. Був причетний до укр. автокефального церк. руху та обновленського церк. руху (див. Українська автокефальна православна церква, Обновленство). Друкувався в реліг. журналах. Імовірно, К. належать статті «Проповіді на Україні-Русі в 13—15 ст.» («Рідна церква», 1927, № 10) та «Церква апостола Андрія Первозваного в Києві: Історичний нарис» («Рідна церква», 1927, № 21—24). 1931 звільнений з ВУАН. Відтоді займав посаду редактора укр. мови в друкарні газети «Пролетарская правда» (редагував багатотиражні часописи). Від 1935 працював архіваріусом у «КиївЕнерго», а з 1937 — на Київ. радіозаводі. 4 черв. 1938 заарештований за сфальсифікованим звинуваченням в участі в «контрреволюційній антирадянській націоналістичній організації церковників». 1 верес. 1938 Трійка при Київ. обласному управлінні НКВС УРСР засудила його до смерті. Присуд був виконаний наступного дня. Тіло К. таємно поховали поблизу с. Биківня. Реабілітований 28 квіт. 1989. Архівно-слідча справа К. зберігається в Центр. держ. архіві громад. об’єднань України (ф. 263, оп. 1, спр. 62639). Не знайшла підтвердження думка деяких дослідників, що К. під псевдонімами Одик Д., Тутешній Ів., Селянин та ін. друкував статті й матеріали в газетах «Рада» і «Громадська думка», часописах «Українська хата», «Маяк» і «Рідний край». Ці публікації, імовірно, належать іншому Всеволоду Крижанівському (однофамільцеві К.), 1869 року народження, укр. лірику турец. походження, який публікував свої поезії під псевдонімами Криж та Крижан-паша. Літ.: Історія НАН України. 1918— 1923: Документи і матеріали. К., 1993; Історія НАН України. 1924—1928: Документи і матеріали. К., 1998; Усенко І.Б. Правничо-термінологічна комісія. В кн.: Академічна юридична думка. К., 1998. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крижанівський Всеволод Йосипович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
