КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ПОЛК — козац. військ. та адм.-тер. одиниця Гетьманщини. Створений 1661 з лівобереж. володінь Чигиринського полку з ініціативи гетьмана Я.Сомка. Полковий адм. центр — м. Кременчук. До складу К.п. входили сотенні містечка: Багачка (нині смт Велика Багачка), Балаклія, Білоцерківка, Бірки, Остап’є, Устивиця (нині усі Великобагачанського р-ну), Білики, Кишеньки, Кобеляки (усі три Кобеляцького р-ну), Вереміївка (село Семенівського р-ну), Говтва, Городище (нині смт Гра-
дизьк), Манжелія, Федорівка (усі три Глобинського р-ну), Лукомль (нині с. Лукім’я Оржицького р-ну), Максимівка, Потоки, Омельник (Кременчуцького р-ну), Нові Санжари (нині смт Нові Санжари; усі Полтав. обл.), Переволочна, Жовнин (нині с. Жовнине Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.), Чигирин-Діброва. Його очолювали полковники: Кирило Андрійович Каменник (Андриєвич, Андрієнко, Андрєєв; трав.—серп. 1661), Гаврило Дубовик (25 серп. 1661 — після 20 берез. 1662), Кость Гавриленко (вірогідно, син попереднього), Сава Канівець (наказний полковник, 22—26 черв. 1662), Кудлай (6 серп. 1664) і, ймовірно, Павло Апостол (див. Апостоли; берез. 1665). Востаннє К.п. згадується 20 лют. 1666. Дискусії про його реставрацію велися до кінця гетьманування П.Дорошенка. Згодом тер. К.п. остаточно закріпилася за Лубенським полком, Миргородським полком та Полтавським полком. Літ.: Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя. «Пам’ятки України», 1990, № 2; Вирський Д.С. «Українне місто»: Кременчук від заснування до 1764 р. К., 2004. Д.С. Вирський.
методології прийняття соціально-політ. рішень Нац. ін-ту стратегічних досліджень (м. Київ). 1994—98 — кер. служби з питань гуманітарної політики, заст. глави Адміністрації Президента України, кер. Управління внутр. політики. 1998—2000 — нар. депутат Верховної Ради України 3-го скликання, голова підк-ту з фахової освіти к-ту ВР України з науки та освіти. 2000—05 — міністр освіти і науки України. Автор понад 400 наук. праць із проблем соціально-політ. розвитку сусп-ва, філософії та педагогіки. Лауреат Міжнар. премії ім. Г.Сковороди (1997), Держ. премії України в галузі н. і т. (2005), премії НАН України ім. М.Костомарова (2006). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ст. (2002), 2-го ст. (2004) та 1-го ст. (2007), Почесною грамотою КМ України, Почесною грамотою ВР України, орденом Нестора-літописця (УПЦ(МП)). Тв.: Индивидуальное и коллективное: антиподы или стороны одной медали. К., 1990; Коллективность и индивидуальность: Судьба одной из ключевых социалистических идей в социалистической теории и практике. М., 1990; Політичне рішення: механізм прийняття. К., 1995 (у співавт.); Україна: альтернативи поступу: Критика історичного досвіду. К., 1996 (у співавт.); Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення. К., 1998 (у співавт.); Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. К., 1998 (у співавт.); Охорона інтелектуальної власності в Україні. К., 2002 (у співавт.); Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. К., 2002 (у співавт.); Освіта і наука України: шляхи модернізації. К., 2003; Україна: проблеми самоорганізації, т. 1—2. К., 2003 (у співавт.); Шляхи інноваційного розвитку України. К., 2004 (у співавт.); Освіта і наука в Україні — інноваційні аспекти. К., 2005; Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. К., 2007. Літ.: Хто є хто в українській політиці. К., 1998; Хто є хто в Україні. К., 2001; Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен. К., 2006; Василь Григорович Кремень — філософ, учений, освітянин, державний діяч. Бібліографічний покажчик. К., 2008. В.М. Ткаченко.
дотом (IV, 20; IV, 110) та Клавдієм Птолемеєм (III, 5, 12). Геродот писав про К. як про землі царських скіфів і місце висадки легендарних амазонок. Згоди між науковцями щодо точної локалізації К. немає; за останньою версією — це гавань поблизу с. Ботієве Приазовського р-ну Запоріз. області. Ю.В. Болтрик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
