КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЄЗУЇТСЬКИЙ МОНАСТИР — катол. мо- настир ордену єзуїтів у Кременці, освіт. осередок Пд. Волині. Засн. 1702 з ініціативи кременецького старости кн. Я.-А. Вишневецького (див. Вишневецькі) як філія Львів. колегіуму, з 1711 — резиденція Луцького, а приблизно з 1715 — Острозького колегіумів, 1750 отримав статус колегіуму (див. також Єзуїтські школи). 1731—53 на кошти князів Вишневецьких та деяких ін. осіб архіт. П.Гіжицький спорудив новий монастирський комплекс, що складався з костьолу та двох прилеглих до нього навч. корпусів (стиль пізнього бароко). 1712 єзуїти відкрили школу граматики, наступного року — школу риторики, 1740 мали вже повну школу, 1750 відкрили колегіум. 1754 закладено аптеку. З метою зміцнення своїх позицій члени ордену розгорнули проповідницьку діяльність на укр. мові в унійних церквах Волині й Поділля (див. Українська греко-католицька церква). 1773 К.є.м. припинив існування. Залишені ним навч. корпуси й маєтки отримала Едукаційна комісія 1773—1794, яка відкрила тут світську серед. шк. Архіт. ансамбль колиш. К.є.м. входить до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Літ.: Za»“ski S. Jezuici w Polsce. Krak\w, 1905; MuszyЅska-Krasnowolska M. Kolegium pojezuickie w KrzemieЅcu: Monografia architektury. «Rocznik Wo»yЅski» (R\wne), 1939, t. 8; Betlej A. Pawe» Giуycki SJ. Krak\w, 2003; Собчук В.Д. Пам’ятки міста Кременця, зв’язані з Волинськими Афінами. В кн.: Волинські Афіни. 1805—1833: Збірник наукових праць. Тернопіль, 2006. В.Д. Собчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЄЗУЇТСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
