КРЕМЕНЕЦЬ — місто Тернопільської області, райцентр. Залізнична станція. Нас. 23,3 тис. осіб (2004). Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 як місто Галицько-Волинського князівства. 1382—1569 належало до Великого князівства Литовського. 1438 місту надано магдебурзьке право. 1529—35 власником був віленський катол. єпископ Януш, 1535— 56 — королева польс. і вел. княгиня литов. Бона Сфорца. Після укладення Люблінської унії 1569
цінський та ін.; поети — представники «української школи» в польській літературі М.Гославський, С.Гощинський, Т.Заборовський, А.Мальчевський, Т.Олізаровський, С.Осташевський,
Т.Падура. Викладачами були історик Й.Лелевель, правознавець О.-Ю.Міцкевич (брат Адама), філолог А.Осінський, літературознавець Е.Словацький, економіст М.Хоньський та ін.
313 КРЕМЕНЕЦЬ
Кременець. Костьол св. Станіслава. Фото 2007.
перейшло до Корони Польської. 1633 представники волин. шляхти чашник Л.Древинський і хорунжий Д.Малинський одержали королів. привілей на заснування в К. правосл. монастиря з церк. братством, яке мало право утримувати шпиталь і друкарню. Згодом братство відкрило власну школу. 13 вересня 1637 митрополит Київський Петро (Могила) надав Кременецькому Свято-Богоявленському монастирю благословенну грамоту на ставропігію. 1636—38 в монастирі діяла друкарня; найбільш відома її книга — «Граматика» (збереглося 6 прим.). 1720 відкрита єзуїтська колегія (див. Єзуїтські школи). За проектом архіт. П.Гіжицького для неї 1731—43 зведений комплекс будівель (зберігся донині). Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) К. відійшов до Російської імперії. 1805 тут відкрилася Вища Волин. г-зія, реорганізована 1819 у Волин. ліцей (див. Кременецький ліцей), що діяв до 1832. Його матеріальна база була використана при заснуванні Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Цей навч. заклад приніс К. славу «волинських Афін». Усього в г-зії (потім — ліцеї) отримали освіту понад 600 осіб. Серед них — згодом відомі діячі польської к-ри: літератори К.-Ф.Годебський, М.Єловицький, Ю.Коженьовський, Ф.Ковальський, історик К.Сенкевич, літературознавець Т.Сєро-
314 КРЕМЕНЕЦЬКИЙ
Кременець. Замкова гора, або гора Бона. Фото початку 21 ст.
1836—1903 в К. діяла Волин. духовна семінарія; серед її вихованців — митрополит Н.Абрамович, історик і краєзнавець А.Сендульський. 1918—19 місто належало Українській Народній Республіці, від 1919 — Польщі. У ці роки в К. діяла правосл. семінарія (1918— 39), українська г-зія ім. І.Сте-
Кременець. Руїни фортеці. Фото початку 21 ст. Ансамбль споруд Кременецького єзуїтського монастиря. Фото 2007.
шенка (1918—38), польський ліцей (1921—39). Від 1939 — в складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). 1940 у місті створено учительський інститут (діяв 1940—41, 1944—50), реорганізований 1950 в педагогічний
інститут (1969 переведений у м. Тернопіль). Пам’яткою садово-паркового мист-ва є ботанічний сад, заснований 1806. Постановою КМ України від 29 трав. 2001 створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, до якого належать 17 пам’яток міста. У місті діють обласний гуманітарно-пед. ін-т ім. Т.Шевченка (створений 2002 на базі пед. коледжу), мед. уч-ще ім. А.Річинського, школа мист-в ім. М.Вериківського, краєзнавчий музей (створений 1937). 2003 відкрито літ.-меморіальний музей Ю.Словацького. У К. народилися: композитор М.Вериківський, літературознавець і фольклорист М.Коробка, письменники Г.Гордасевич та Ю.Покальчук, бандуристка, заслужена артистка України М.Попілевич, співак, перекладач В.Морозов, фольклорист О.Вітенко, рос. письменник Л.Котелянський, польс. поет Ю.Словацький, єврейс. просвітитель І.Левінзон, геолог і географ О.Чекановський, амер. скрипаль І.Стерн, генерал Армії УНР О.Осецький, бригадний комісар Червоної армії М.Вайнсберг, протопресвітер, оголошений Рос. правосл. церквою святим, О.Хотовицький. У К. навч. письменники У.Самчук, О.Лятуринська, Б.Харчук, К.Куцюк-Кочинський та А.Коломиєць, славіст, історик Ю.Мулик-Луцик, архієпископи правосл. церкви в діаспорі І.Скакальський і Б.Яковкевич, д-ри наук Є.Міцевич і П.Остапчук, голова Проводу укр. націоналістів О.Штуль-Жданович. У місті працювали літературознавець М.І.Петров, історики М.Теодорович та А.Хойнацький, художники А.Ждаха та О.Сафонов, ботанік Д.Міклер, проходили військ. службу В.Липинський і рос. мандрівник М.Пржевальський. Літ.: Теодорович Н. История города Кременца Волынской губернии. Седлец, 1904; Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності. Кременець, 1999; Кременець: Путівник. Львів, 2003; Про місто. Web: Кременець (http://kremenets.com). П.З. Гуцал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРЕМЕНЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
