КРАСНОКУТСЬКИЙ Семен Григорович (1788 або 1787 — 15(03). 02.1840) — військовик, правник, сановник Російської імперії, член Пд. товариства (див. Декабристів рух), масон. Брат О.Краснокутського. 12 (1) 1798 вступив до Сухопутного (1800 перейменований на 1-й) кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі. 27 (15) листопада 1802 став унтер-офіцером, 19 (7) вересня 1805 закінчив навчання прапорщиком лейбгвардії Семеновського полку. 1807 відзначився в боях рос. армії з франц. військом, отримав прикрашену алмазами золоту шпагу з написом «За храбрость». Того ж року підвищений до підпоручика. Від 7 лют. (26 січ.) 1809 — поручик, з 13 (1) трав. 1811 — штабс-капітан. Учасник Війни 1812, у т. ч. Бородінської битви 1812, та зарубіжних антинаполеонівських походів 1813—14. Удостоєний орденів св. рівноапостольного князя Володимира 4-го ст. з бантом і св. Анни 2-го ст., іноз. нагород. Від 5 жовт. (23 верес.) 1813 — капітан, од 25 (13) січ. 1816 — полковник. 14 (2) берез. 1816 призначений командиром Олонецького піх. полку. 1817 став чл. Союзу благоденства (прийнятий до цієї організації особисто П.Пестелем). 7 груд. (25 листоп.) 1821 звільнений зі служби у званні генерал-майора. З 23 (11) черв. 1823 — обер-прокурор Сенату Російської імперії. 8 січ. 1826 (27 груд. 1825) арештований за причетність до повстання декабристів, утримувався до літа 1826 у Петропавловській фортеці. У лип. 1826 засуджений за 8-м розрядом звинувачення («належав до таємного товариства зі знанням мети в обмеженні самодержавної влади Сенатом і знав про підготовку до заколоту»). Згідно з указом імп. Миколи I, позбавлений чинів і дворянства та покараний довічним засланням (невдовзі цар конкретизував строк — 20 років). 6 серп. (25 лип.) 1826 відправлений до Сибіру, в дорозі тяжко занедужав. 1827 прибув до Якутська (нині столиця Якутії, РФ), цього ж року був переведений до Вітіма Іркутської губ. (нині с-ще міськ. типу Якутії, РФ), 1829 — до Мінусинська Єнісейської губ. (нині місто Красноярського
краю, РФ). Хворів на ревматизм. Улітку 1831 з дозволу властей виїхав на Туркійські мінеральні води до оз. Байкал, але на шляху туди зазнав паралічу ніг й від верес. осів у м. Красноярськ Єнісейської губ. (нині місто в РФ). 1835 успадкував кошти, заповідані йому Єлизаветою Томарою (у дівоцтві Каламей) — дружиною материного брата Василя. На прохання сестри К. — Надії Лукашевич — його 1838 перевезли до Тобольська (нині місто Тюменської обл., РФ), де він і помер. Похований на міськ. Завальному кладовищі. Літ.: Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Декабристы. Л., 1926; Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1—2. М., 1955; Восстание декабристов: Документы, т. 12. М., 1969; Восстание декабристов: Документы, т. 17. М., 1980; Лорер Н.И. Записки декабриста. Иркутск, 1984; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Декабристы в воспоминаниях современников. М., 1988. П.Г. Усенко.
Роди внесено до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Харків. та Полтав. губерній. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Краснокутський Семен Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
