КРАСІВСЬКИЙ Зіновій Михайлович (12.11.1929—20.09.1991) — правозахисник, громад. діяч. Н. в с. Витвиця (нині село Долинського р-ну Івано-Франк. обл.). 1949 за участь в Організації українських націоналістів засуджений на 5 років ув’язнення і довічне заслання. 1953 звільнений за амністією і висланий у м. Караганда (нині місто в Казахстані) до родини. Працював на шахті. 1957 внаслідок аварії під час робіт був тяжко травмований. Згодом отримав дозвіл на повернення в
Україну. 1957—62 навч. на філол. ф-ті Львів. ун-ту. 1964 — один із співзасн. підпільної орг-ції «Український національний фронт», брав участь у підготовці програмних документів, редагував позацензурний ж. «Воля і Батьківщина». 1967 заарештований і засуджений на 5 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Перебуваючи у Владимирській тюрмі (у м. Владимир; нині місто в РФ), не припиняв правозахисної діяльності. 1972, напередодні звільнення, у м. Владимир проти нього була порушена нова кримінальна справа за ст. 70 Кримінального кодексу РРФСР («антирадянська агітація і пропаганда»). За вироком суду його утримували в психіатричних лікарнях міст Смоленськ (нині місто в РФ) та Львів. 1978 під тиском міжнар. правозахисних організацій був звільнений. Повернувшись в Україну і оселившися в смт Моршин (нині місто), знову долучився до правозахисного руху. Від 1979 — член Української громадянської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод. У берез. 1980 заарештований. Покарання відбував у пермських таборах суворого режиму. 1985 повернувся в Україну, де ініціював створення нових політ. орг-цій. 1987 — секретар Української Гельсінкської спілки. 1989 брав участь у створенні товариства «Меморіал», Народного руху України, відродженні «Просвіти», а 1990 — політ. об-ня «Демократична самостійність України», правозахисної орг-ції «Гельсинкі-90». П. у Моршині.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАСІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
