КРАВЧЕНКО Михайло Степанович (27.12.1858—22.04.1917) — кобзар (див. Кобзарі). Н. в м-ку Сорочинці (нині с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну Полтав.
М.С. Кравченко. Портрет роботи художника О. Сластіона. 1903.
274 КРАВЧЕНКО
Уляна Кравченко.
обл.). У 15-річному віці осліп. Почав навчатися у миргородського кобзаря Самійла Яшного, потім опановував кобзарське мист-во у Ф.Холодного (Гриценка-Холодного). 1875 його гру в Кам’янці слухав рос. композитор П.Чайковський (на думку дослідників, він згодом використав мелодії укр. кобзаря у своїх творах — 2-й симфонії та 1-му фортепіанному концерті). Після смерті жінки залишився з трьома дітьми. Одружився вдруге. Щоб утримувати рідню, заробляв не лише кобзарством, а й плетінням шнурів. З кобзою обійшов майже всю Лівобережну Україну. У його репертуарі були нар. думи — «Три брати самарські», «Втеча трьох братів з города Азова», «Невольники на турецькій каторзі», «Плач невольників», «Бідна вдова і три сини», «Маруся Богуславка», істор. пісні («Про Саву Чалого»), жартівливі й танцювальні пісні, псалми. У лют. 1902 О.Сластіон записав від нього укр. думи, які надрукував у травні того ж року разом зі статтею про нього самого, а також організував (на кошт Рос. геогр. т-ва) його поїздку на виставку кустарного виробництва до СанктПетербурга. За свідченням О.Сластіона, К. співав добре, хоча його голос не був чистим. У серп. 1902 К. разом з ін. кобзарями виступав на 12-му Археол. з’їзді в Харкові. Потім виступав у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Одесі, Ялті. 1903 думи від К. записувала на фонографі Є.Линьова (записи зберігаються в Пушкінському Домі в С.-Петербурзі), 1904 його записував кобзар В.Шевченко (записи зберігаються в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України). 1905 він був свідком сел. повстання і жорстокого придушення непокірних каральними загонами в Сорочинцях (див. Сорочинська трагедія 1905). Склав про ті події дві думи. Під час однієї з його подорожей з ним познайомився М.Короленко й записав від нього одну з цих дум — «Чорна неділя в Сорочинцях». Іншу його думу — «Про сорочинські події 1905» — записав О.Сластіон. 1908 думи від К. записував Ф.Колесса. 1911 виступав у Києві на Шевченківському ювілейному концерті та в Москві. За
участю кобзарів Т.Пархоменка та П.Древченка склав думу «Як на славній Україні кобзарі-лірники проживали» (про безправне становище кобзарів і лірників, переслідування їх поліцією). Серед його учнів — Ф.Кушнерик, П.Гузь, Н.Чумак. П. у м-ку Сорочинці. У Миргород. краєзнавчому музеї зберігається кобза, на тильній стороні грифа якої викарбувано текст: «Оцю кобзу роздобувъ Мыхайло Стыпановичъ Кравченко, а переробляли брати Заикыны, а коштує вона дорогенько 10 карбованцівъ». Літ.: Сластионов А. Кобзарь Михаил Кравченко и его думы. К., 1902; Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. К., 1980; Мішалов, В. і М. Українські кобзарібандуристи. Сідней, 1986; Гармаш Г. Кравченко Михайло Степанович: Спогади очевидця. В кн.: Музична культура України у спогадах, матеріалах, листах. К., 2008. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кравченко Михайло Степанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
