КОСЕНКО Віктор Степанович (23(11).11.1896—03.10.1938) — композитор, піаніст, педагог. Проф. (1932). Н. в м. Санкт-Петербург. 1898—1914 жив у Варшаві, там же навч. музики в польс. піаніста А.Міхаловського. 1915 повернувся в рідне місто і до 1918 навчався у Петрогр. консерваторії. Від 1919 жив в Україні. 1919—28 працював викладачем у Муз. технікумі в Житомирі, 1929—34 — у Київ. музичнодрам. ін-ті ім. М.Лисенка, 1934— 38 — у Київ. консерваторії (нині Національна музична академія України імені П.Чайковського). Виступав як піаніст. У його творчості традиції рос. і західноєвроп. класики поєдналися з досвідом укр. нар. музики. Написав музику: для камерно-інструментального ансамблю (соната для віолончелі і фортепіано, 1923; соната для скрипки і фортепіано, 1927; «Класичне тріо» для скрипки, віолончелі й фортепіано, 1927); для фортепіано (бл. 100 муз. творів, у т. ч. цикл «11 етюдів у формі старовинних танців», «24 дитячі п’єси», 1936); для симфонічного оркестру («Героїчна увертюра», 1932; «Молдавська поема», 1937).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
