КОСАЧ (Тесленко-Приходько) Олена Антонівна (псевдоніми — Зовиця, Е.Ластівка, Олена Ластівка; 21(09).01.1845—09.02.1927) — письменниця, громад. діячка. Сестра П.Косача, тітка Лесі Українки. Н. в м. Мглин на Чернігівщині (нині місто Брянської обл., РФ). 1877 завідувала притулком для дітей робітників у м. Київ. Брала активну участь у народницькому русі (див. Народництво). 1879 заарештована у Санкт-Петербурзі у зв’язку із замахом на шефа жандармів О.Дрентельна і заслана до м. Пудож Олонецької губ. (нині місто в Карелії, РФ), а 1881 — ще на 5 років до м. Ялуторовськ Тобольської губ. (нині місто Тюменської обл., РФ). Пізніше мешкала в Ризі (нині столиця Латвії) та Києві. Автор низки гумористичних та істор. віршів і стилізованої під Т.Шевченка поеми-билиці «Ганна» (вид. 1881) — про недолю вбогої вдови, в якої загинув синпідпасич. Леся Українка присвятила К. вірші «Надія» і «Забуті слова». П. у м. Київ. Була похована на Байковому цвинтарі (поховання нині втрачено).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Косач Олена Антонівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
