КОСАНОВЕ, Косанівський могильник. Розташов. на околиці с.
Косанове Гайсинського р-ну Він. обл. Досліджений 1961—64: на площі бл. 1000 м2 розкопано 39 трупопокладень та 82 трупоспалення; окрім решток небіжчиків, у могильних ямах знайдені також горщики, миски, глеки, вази, скляні келихи, намиста, фібули, пряжки, гребені тощо. Могильник датується серед. 3 — поч. 5 ст. За особливостями поховань й інвентаря належить до черняхівської культури. Його створили, очевидно, представники східногерм. культурно-етнічних утворень, що з писемних джерел відомі як готський племінний союз (див. Готи). Літ.: Кравченко Н.М. Косановский могильник (по материалам раскопок В.П. Петрова и Н.М. Кравченко в 1961—1964 гг.). «Материалы и исследования по археологии СССР», 1967, № 139; Petrauskas O.V. Die Gr`berfelder der ˜ernyachov-kultur Kosanovo und Gavrilovka. Еine vergleichende Studie zu Chronologie, Bestaflungsitten und etnokulturellen Besouderheiten. «Berichteder R`misch-Germanische Kommission», 2003, вd 84. А.В. Петраускас.
ки», 1885, разом з Лесею Українкою) та В.Короленка («У великодну ніч»), Г.Сенкевича, Ф.-Б.Гарта. Входив до літ. гуртка «Плеяда». У журналах «Зоря» та «Житє і слово» опублікував низку оповідань: «Різдво під Хрестом Полудневим» (1889), «На огнище прогресу» (1891), «Владарі світу», «Погибель світу», «Сни», «Метелики», «Вовкулаки», «Гість», «Що?», «Нікуди» (усі 1894—97) та ін. П. у м. Харків. Похований на Байковому цвинтарі в Києві. Літ.: Хорунжий Ю., Ісаков С. Серце, яке жадало дії. «Вітчизна», 1984, № 8; Денисюк І., Скрипка Т. Дворянське гніздо Косачів. Львів, 1999. Б.М. Янишин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСАНОВЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
