КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Юрій Овксентійович (15.12.1896— 20.06.1967) — демограф, статистик, один з фундаторів сучасної укр. демографії й демографічної статистики. Син О.Корчака-Чепурківського. Н. в м. Кишинів (нині столиця Молдови). 1913 закінчив Київ. комерційне уч-ще і вступив до Київ. політех. ін-ту, навчання, однак, було перерване у зв’язку з початком Першої світової війни. 1917 поступив на юрид. ф-т Укр. нар. ун-ту (згодом — Український державний університет в Києві, але невдовзі, 1918, через закриття юрид. ф-ту залишив навчання і переїхав до Кам’янця-Подільського, де допомагав проф. С.Остапенку у виданні книги «Курс статистики і демографії». 1920 повернувся до Києва і поступив на соціальноекон. ф-т Київ. ін-ту нар. г-ва, закінчив його 1922, отримавши спеціальність інж.-економіста. Початок його наук. діяльності збігся з періодом становлення і розвитку в УСРР демографії. У той час у країні діяли два демографічні центри — від. демографії ЦСУ УСРР і Демографічний ін-т ВУАН. Спершу, від груд. 1921, він був статистиком в Ін-
Ю.О. Корчак-Чепурківський.
ституті демографічному ВУАН, 1923—25 — асистентом каф-ри статистики цього ж ін-ту та викл. у Кооп. ін-ті. 1925—28 працював у ЦСУ УСРР в Харкові, підготував і опублікував низку праць із проблем статистики природного руху населення в УСРР, зокрема монографію «Таблиці доживання і сподіваного життя людності УСРР 1925—1926 рр.», у якій проаналізував і вдосконалив методику вимірювання смертності й середньої тривалості життя і на цій основі побудував відповідні таблиці, що стали досконалим інструментом таких вимірювань і були першими таблицями смертності в СРСР, які охоплювали дані як про міське, так і про сільс. населення. 1928—33 — працював на кафрі нар. здоров’я ВУАН у Києві, брав активну участь у дослідженнях Демографічного ін-ту. Зробив значний внесок у розробку двох унікальних збірників стат. матеріалів із природного руху нас. України за 1867—1914 і санітарної статистики України за 1876—1914. Здійснив дослідження смертності населення в чотирьох найбільших містах України — Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську, вивчав вплив показників смертності від туберкульозу на показники середньої тривалості життя населення України. Роботу на каф-рі нар. здоров’я поєднував з участю в дослідженнях Всеукр. ін-ту охорони материнства і дитинства (1932— 34 був зав. його стат. від.) і Всеукр. ін-ту соціаліст. охорони здо-
ров’я (1932—35 керував його кабінетом методики мед. статистики). Розробив методичні засади вибіркового вивчення захворюваності колгоспників, детально проаналізував стан обліку і статистики в закладах охорони материнства і дитинства, обґрунтував напрями їх удосконалення. Вивчав питання смертності від злоякісних новоутворень у різних соціальних групах нас. капіталіст. країн, а також питання смертності жінок у зв’язку з їх генеративною функцією. 1929—31 працював над монографією «Відтворення населення Української СРР» (т. 1), в якій виклав основи і методики дослідження відтворення населення. 1934 завершив монографію «Огляд відтворення населення УСРР за 1925—1928 рр.», у ній на базі всіх наявних на той час стат. матеріалів проаналізував питання шлюбності й народжуваності, а також смертності в різних соціальних групах, у т. ч. питання смертності чоловіків за професіями, причини смерті міськ. і сільс. населення. Розробив методики побудови таблиць народжуваності й плідності, які використовуються як інструмент вимірювання інтенсивності й структури дітородної діяльності жінок, а також розрахунку узагальнених показників відтворення населення. 21 жовт. 1938 був заарештований за безпідставним звинуваченням у належності до «антинародної контрреволюційної і шпигунської організації» (підставою для цих звинувачень стало його наук. відрядження до Німеччини), а також за участь «у боротьбі на ідеологічному фронті та шкідництві» і засуджений до ув’язнення на 5 років у Карагандинському таборі Гулагу. Від берез. 1944 до черв. 1945, згідно з директивою НКВС Казах. РСР, працював «по вільному найму в примусовому порядку» економістом Карагандинського табору Гулагу НКВС Казах. РСР, а від осені 1945 до жовт. 1946 — старшим економістом у Виправнотрудовій колонії № 4 Гулагу НКВС Узб. РСР у Самарканді. Від жовт. 1946 — лікар-аналітик та зав. наук.-методичного бюро Самаркандського обласного від. охорони здоров’я. 1947—49 написав 10 наук. робіт, присвячених
аналізові санітарного стану та стану охорони здоров’я нас. у м. Самарканд. Удруге заарештований 21 верес. 1949 «за належність до контрреволюційної націоналістичної організації та пропаганду антирадянських націоналістичних ідей» і засуджений до безстрокового (довічного) заслання на поселення в Красноярському краї. У берез. 1950 відправлений етапом до м. Красноярськ у розпорядження місц. управління Мін-ва держ. безпеки і поселений у с-щі Тура Евенкійського нац. округу (нині смт Тура — центр Евенкійського автоном. округу, РФ). Перебуваючи на засланні, підготував огляд стану охорони здоров’я в Евенкійському нац. окрузі за 1950. 29 червня 1954 звільнений. Повернувся до Самарканда, але влаштуватися там на роботу не зміг. Цього ж року розробив методику вимірювання впливу окремих причин смерті на рівень смертності нас. у працездатному віці. Від лип. 1955 працював на тимчасовій роботі зав. від. статистики Моск. клінічної дитячої лікарні ім. І.Русакова. 1958 повернувся до Києва. Від осені цього року працював у Ін-ті організації економіки с. госп-ва Акад. с.-г. наук УРСР, пізніше — недовго в Раді з вивчення продуктивних сил України АН УРСР. Перебуваючи на пенсії і тяжко хворіючи, не полишав наук. діяльності, ділився своїми знаннями з молодим поколінням демографів. 1959 написав роботу про смертність і тривалість життя нас. Української РСР 1958—
199 КОРЧАК
Корчак-Чепурковский Ю.А. «Избранные демографические исследования». М., 1970. Обкладинка.
200 КОРЧЕВ
59, підготував кілька статей, зокрема присвячених перспективним розрахункам нас. з використанням комбінованої таблиці доживання і вікової інтенсивності міграцій, а також вимірюванню впливу рівня смертності в різних вікових групах на зміни показників середньої тривалості життя. Загалом опублікував понад 70 наук. праць. Незавершеною залишилася монографія «Основні питання методики перспективних розрахунків населення». Підтримував тісні наук. зв’язки з від. демографічних досліджень Ін-ту економіки АН УРСР. П. у м. Київ. Похований на Звіринецькому цвинтарі. Після його смерті у від. демографічних досліджень Ін-ту економіки АН УРСР підготовлено до публікації його вибрані твори та кілька підбірок матеріалів з його домашнього архіву. Тв.: Місто й село у смертності Наддніпрянської України. В кн.: Демографічний збірник. Праці Демографічного інституту ВУАН, т. 4. К., 1926; Рух населення УСРР перед світовою війною. В кн.: Природний рух населення України в 1924 р. з оглядом природного руху населення перед світовою війною. «Статистика України», № 106, т. 4, серія 1: Демографія, вип. 3. Х., 1927; Таблиці доживання і сподіваного життя людності УСРР 1925—1926. Х., 1929; Смертність у 4-х найбільших містах УСРР у 1923— 1929 рр., вип. 1. К., 1930; Як вкорочує життя туберкульоза на Україні. «Профілактична медицина» (Х.), 1931; Смертність з лихих новотворів у різних соціальних групах капіталістичного суспільства. «Журнал медичного циклу ВУАН», 1932, т. 2, вип. 3; О таблицах рождаемости и плодовитости. «Гигиена и санитария», 1937, № 4; Перспективные исчисления населения с применением комбинированной таблицы доживаемости и повозрастной интенсивности миграции. В кн.: Проблемы демографической статистики. М., 1966; Влияние смертности в разных возрастах на увеличение средней продолжительности жизни. В кн.: Изучение воспроизводства населения. М., 1968; О методике и технике перспективных расчетов населения. «Демографические тетради» (К.), 1969, вып. 1; Избранные демографические исследования. М., 1970; Методика обчислення таблиць доживання за місяцями першого року життя. «Демографічні дослідження» (К.), 1970, вип. 1; Розрахунок темпу зростання кількості і вікового складу тих, що живуть у стабілізованому населенні з постійним рівнем міграції (на
прикладі м. Києва). Там само, 1970, вип. 1; Відтворення населення Української РСР до початку першої п’ятирічки. Там само, 1975, вип. 3; Подружність і народжуваність у жінок УРСР. Там само, 1979, вип. 4; Смертність населення (розділ неопублікованої роботи «Короткий огляд репродукції людності УСРР»). Там само, 1980, вип. 5; Перспективні обчислення людності УСРР на 1932—1937 рр. Там само, 1996, вип. 18; Таблицы доживаемости и средней продолжительности жизни для населения Украинской ССР за 1958—1959 годы. К., 1996. Літ.: Пискунов В.П., Стешенко В.С. Юрий Авксентьевич Корчак-Чепурковский. В кн.: Корчак-Чепурковский Ю.А. Избранные демографические исследования. М., 1970; Палій Т. Спогади про Юрія Овксентійовича Корчака-Чепурківського. «Демографічні дослідження» (К.), 1997, вип. 19; Листування з Юрком КорчакомЧепурківським. В кн.: Надія Суровцова: Листи, кн. 1. К., 2001; КорчакЧепурківський Георгій (Юрій, Юрко) Овксентійович (Розширений іменний покажчик). Там само. В.С. Стешенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ ЮРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
