КОРОСТИШІВ — місто Житомирської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Тетерів (прит. Дніпра), за 3 км від залізничної ст. Коростишів. Нас. 25,9 тис. осіб (2004). Поселення на тер., що є нині тер. міста, існувало вже за часів Київської Русі (за переказами, тут знаходився центр племені міньчан або мічан — відгалуження древлян), однак перші письмові згадки про нього (від 1399) пов’язані вже з литов. добою. 1471 поселення входило до Житомир. повіту Київського воєводства. Було приписане до Житомирського замку, 18 «путних замкових» (див. Бояри путні) несли тут сторожову службу, працювали на укріпленні фортеці,
виселено всіх католиків. Через рік після початку національної революції 1648—1676 К. став сотенним центром Білоцерківського полку та уславився як батьківщина М.Небаби. 1653 війська С.Чарнецького зруйнували містечко. За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 К. повертався під владу Польщі. По Руїні належав до зони відродження козацтва на Правобережній Україні. 1694 козаки-паліївці (див. С.Палій) на
Мешканці Іскоростеня несуть птахів княгині Ользі. Мініатюра з Радзивіллівського літопису.
Комуністичний суботник. Набір статуеток. Коростенський фарфоровий завод. 1970-ті роки.
184 КОРОСТОВЕЦЬ
чолі з І.Киляном та С.Безпалим розбили тут урядовий загін. 1696 містечко спалили татари. У 18 ст. поступово зростає екон. потенціал містечка: від 1777 тут уже відбувалося по 8 щорічних ярмарків. 1779 стає містом і отримує магдебурзьке право. 1783 в К. мешкало 600 жителів. За 2-м поділом Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перейшов під владу Російської імперії. 1794 графа Ф.Оліза-
У період Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 під час гітлерівської окупації (9 лип. 1941 — 28 груд. 1943) в місті існував осередок руху Опору (див. Рухи Опору 1939—1945), навколо діяли партизани. 1946 в р-ні міста виявлено родовище бурого вугілля, розпочався його видобуток. Літ.: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; ІМіС УРСР. Житомирська область. К., 1973; Єршов В.О. Магдебурзьке право в Коростишеві. В кн.: Житомир в історії Волині і України. Житомир, 1994. Д.С. Вирський.
В.О. Коротич.
Коростишів. Пам’ятник графу Густаву Олізару. Архітектор В. Рожик. Фото кінця 20 ст.
Коростишів. Костьол Різдва Пресвятої Діви Марії. Фото 1914.
Коростишів. Надгробна каплиця графів Олізарів. Фото початку 20 ст.
ра від конфіскації у нього маєтку порятувала лише особиста вказівка російської імп. Катерини ІІ. 1797 К., знову містечко, став волосним центром Радомишльського повіту Київської губернії. У 19 — на поч. 20 ст. тут виникає низка невеликих промислових підприємств, розпочинається розроблення місцевих покладів граніту. 1897 у містечку налічувалося 7863 жителі (з них 4160 — євреї). За часів української революції 1917—1921 перебував у зоні сел. повстанських рухів. 1919 тут відбувалися запеклі бої частин Армії Української Народної Республіки з більшовиками. Від 1923 — райцентр. Від 1925 — с-ще міськ. типу; від 1932 — у складі Київської області; від 1937 — Житомир. обл. Від 1938 — місто.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРОСТИШІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
