царським урядом Зразкового статуту споживчого т-ва (1897). Після революції 1905—1907 щороку на укр. землях виникало бл. 300 споживчих т-в: 1906 їх налічувалося 572, а 1914 — 3052, 2/3 з них діяло на селі, вони створювали власні кооп. спілки. С.-г. кооперація веде свій початок від хліборобських артілей (див. М.В.Левитський), а також с.-г. громад, що займалися просвітницькою та агрокульт. роботою. 1914 їх налічувалося 1061. Напередодні 1917 на укр. землях діяло загалом бл. 8 тис. кооп. т-в усіх осн. видів (споживчі, кредитні та с.-г.) і орг. форм (15-и типів). Створення самодіяльної укр. кооп. системи припадає на 1917—19. Саме тоді виник Центр. укр. кооп. к-т (ЦУКК, 15—18 верес. 1917). Він займався координацією роботи всієї укр. кооперації та розробленням законів. До його складу входили представники кооп. центрів 9 губерній та 40 % спілок. Правління ЦУКК очолював Б.Мартос, його чл. були, зокрема, М.Туган-Барановський та Г.Павловський. В Українській Народній Республіці діяли Дніпровський союз споживчих товариств (Дніпросоюз, 1917), Укр. кооп. нар. банк (Українбанк, 1917), Центр. укр. с.-г. кооп. союз («Централ», 1918), Укр. кооп. кредитна спілка (1919), а також потужні кооп. спілки в Харкові, Полтаві, Одесі та в ін. містах. Представником укр. кооперації в Міжнар. кооп. альянсі був Дніпросоюз. 1918 в УНР існувало 15 тис. кооп. т-в, об’єднаних у 222 кооп. спілки (120 споживчих, 43 кредитні, 7 с.-г. та 52 універсальні). Невдовзі після встановлення на укр. землях рад. влади нац. кооп. система, по суті, була ліквідована. Активи центр. органів
кооперації перебрала на себе Вукоопспілка, а низова мережа була підпорядкована губсекціям споживчої кооперації. Відродження укр. кооперації розпочалося після запровадження РКП(б) нової економічної політики. Тоді знову було створено укр. систему с.-г. (див. «Сільський господар», Сільськогосподарська кооперація), кредитної, кустарнопром., житлової, робітн. та ін. видів кооперації. Укр. кооперація мала представництва за кордоном, монополізувала сферу заготівель та збуту с.-г. продукції і в цілому становила окремий сектор економіки. Реалізація в СРСР проголошеного ВКП(б) курсу на масову колективізацію с. госп-ва (див. Колективізація сільського господарства в УСРР/УРСР) досить швидко призвела до руйнації кооп. системи. Її «реорганізація» в УСРР розпочалася наприкінці 1929. Тоді с.-г. та кредитна кооперація була ліквідована, а споживча перетворилася на держ. заклади торгівлі. Діяльність кустарно-пром. кооперації звелась до заготівлі вторинної сировини на кошти держави і в такому вигляді проіснувала до серед. 1950-х рр. На землях Західної України та Буковини укр. кооперація діяла з 2-ї пол. 19 до кін. 30-х рр. 20 ст. В УРСР нові кооперативи (у галузі торгівлі, буд-ва, заготівель вторинної сировини, перероблення с.-г. продукції) почали створюватися наприкінці 1980-х рр. Подальшого розвитку кооп. рух набув уже після проголошення незалежності України. Правові засади для цього створили Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992, Типовий статут кредитної спілки від 7 лют. 1994 та Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 лип. 1997. Літ.: Реорганизация колхозно-кооперативной системы: Постановление ЦК ВКП(б) от 30 июля 1930 г. М., 1930; Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964; Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861—1929). К., 1995; Українська кооперація: Історичні та соціально-економічні аспекти, т. 1. Львів, 1998. В.І. Марочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КООПЕРАТИВНИЙ КОМІТЕТ ПРИ ІМПЕРАТОРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВДНЯ РОСІЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
