КОНФЕДЕРАЦІЯ (лат. confoederatio — спілка, об’єднання) — 1) форма держ. устрою, міждерж. союз, що створюється на договірній основі для досягнення спільної (політ. або військ.) для всіх країн-учасниць мети. Характерними рисами такого союзу є повна суверенність кожної держави в проведенні зовнішньо- та внутрішньополіт. курсів; збереження державами-членами своїх державно-політ. устроїв; відсутність спільної фінансової, податкової, правової та госп. систем. Центр. керівні інституції К. діють лише в межах делегованих їм урядами країн-учасниць повноважень. У світ. політ. практиці відомі такі конфедеративні союзи, як Рейнська К. (1254—1350); Ганзейська Ліга (1367—1669); Швейцарська К. (1291—1798, 1815—1848); Республіка Об’єднаних Провінцій — Нідерланди (1579—1795); Нім. К. (1815— 1866); Конфедеративні Штати Америки (1861—1865). По суті, К. (принаймні на першому етапі) був і фіксований ПереяславськоМоск. договором 1654
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНФЕДЕРАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
