ОСТРОЗЬКИЙ Федір Данилович (бл. 1365 — після 1437, за ін. версією, п. до 1410) — князь з роду Острозьких. Тримав Острозьке князівство, до 1385 був васалом волин. князів Любарта Гедиміновича та його сина Федора Любартовича, намісник Луцького князівства 1386—92, пізніше перейшов до опозиції, яка виступала проти ліквідації удільних князівств. У 1418 (за хронікою У. фон Ріхенталя) прибув на Констанцький собор як «князь Червоної Русі», тобто претендент на Галицько-Волинську спадщину. 1418—31 перебував у еміграції в Чехії, підтримуючи гуситів. Прибічник кн. Свидригайла Ольгердовича, 1431 невдало пробував витіснити прихильників короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла з Поділля.
Я.К. Острозький. Портрет роботи невідомого художника. 18 ст.
Ікона «Св. Преподобний Федор князь Острозький». Робота невідомого художника. Початок 20 ст.
єтностях батька в Дубні, подальшу — при дворі імператора «Священної Римської імперії германської нації» Максиміліана II Габсбурга. Волин. воєвода (1584) і краківський каштелян (1593). Староста володимирський, канівський, переяславський, черкаський, богуславський та білоцерківський. Прийняв римо-катол. віру (1579). Був фундатором костьолів (у Степані, Деревні, Бережниці) та монастирів (домініканців у Староконстянтинові, бернардинців у Дубні, францисканців у Межиріччі). Відзначався відносною толерантністю щодо православних. Підтримував, хоча і в меншому обсязі, засновані батьком Острозьку академію і Острозьку друкарню, які майже повністю занепали після його смерті. Літ.: Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga: Materialy do historii Wolynia. Warszawa—Krak\w, 1913; Мицько І. Острозька слов’яно-греколатинська академія (1576—1636). К., 1990; Острозька академія ХVI— ХVII ст.: Енциклопедичне видання. Острог, 1997. А.Ю. Ясіновський.
ком роду Острозьких кн. Данилом. Конфігурація укріплень обумовлена Замковою горою — мисом корінного лівого берега р. Вілія, який на 20 м піднімається над її заплавою. Від міста замок відокремлений глибоким ровом. Наприкінці 15 — на поч. 16 ст. замок перебудовано, оборонні споруди модернізовано, дерев’яно-земляні укріплення попереднього періоду здебільшого замінено мурованими. У наш час комплекс складається з Вежі мурованої (14 ст.), Богоявленської церкви (15—16 ст.), Нової (Круглої) башти (16 ст.) та надбрамної дзвіниці (1905). Вежа мурована розміщена в пд.-сх. частині замкового двору на крутому схилі. Спочатку вона нагадувала квадратний у плані замок-донжон. Наприкінці 15 — на поч. 16 ст. змінено форму бійниць, перебудовано й укріплено величезним контрфорсом пд.-сх. ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У 16—17 ст. із зх., пд. та сх. вежу укріплено масивними контрфорсами. З пн., з боку подвір’я, будівля — двоярусна; з пд. — триярусна на високому цоколі. Муровані стіни завтовшки 2,0—2,6 м. Пд. фасад будівлі в плані має
693 ОСТРОЗЬКИЙ
Острозький замок. Вежа мурована. Вигляд з півночі. Фото 2008.
П. після 1437 як печерський чернець Феодосій (за версією Ю.Пузини, помер до 1410, а всі пізніші згадки стосуються його сина Федора Федоровича). Літ.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХIV до середини ХVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Войтович Л. Родина князів Острозьких. «ЗНТШ», 1996, т. 231; Його ж. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006. Л.В. Войтович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Федір Данилович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
