ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ — школа вищого типу, заснована кн. В.-К.Острозьким у м. Острог бл. 1576. На академію та шпиталь заповідала свої володіння і 6 тис. кіп грошей небога князя Гальшка (Єлизавета) Острозька (1579). Вперше згадана в Букварі, видру-
Стела на честь 400-річного ювілею Острозької академії. 1978. Острог. Фото 2008.
куваному для потреб школи І.Федоровим в Острозі 1578. Кн. В.-К.Острозький зібрав освічених людей, запросив першодрукаря І.Федорова й розпочав просвітницьку діяльність. Навколо школи та друкарні утворився гурток письменників, перекладачів, редакторів, серед них: Г.Смотрицький — перший ректор академії, Т.Аннич, В.Суразький (Малюшицький), Гаврило Дорофейович, Д.Наливайко, польс. учений Ян Лятос, анонімні діячі Христофор Філалет і Клірик Острозький та ін. Їхня діяльність перетворила Острог в останній третині 16 ст. на провідний культ. і громад. осередок. Вони були авторами полемічних трактатів, віршів, передмов та післямов до острозьких видань, започаткували нові жанри в літературі, заклали основи укр. гуманістичної пед. думки, наголошували на важливості збереження в освіті та загалом к-рі власних традицій. Школа поєднувала елементи початкової освіти з середньою та вищою. Сучасники називали її академією, тримовним ліцеєм, греко-слов’ян. уч-щем. Хоча документальних свідчень про програму школи не збереглося, але опосередковані дані дають підставу вважати, що тут вивчали характерні для середньої школи того часу «сім вільних наук», першою серед яких була граматика грец., церковнослов’ян. та лат. мов. Далі опановували риторику, діалектику (логіку), арифметику, астрономію, музику. Про високий рівень муз. к-ри в Острозі говорить виникнення т. зв. острозького церк. наспіву. О.а. стала першою в Україні, де розпочався процес синтезу власної греко-слов’янської та західноєвропейської (латинської) культурних традицій. Цей процес продовжився в братських школах і завершився організацією КиєвоМогилянської академії. Академія стала центром міжслов’ян. культ. взаємин і співробітництва. З Острогом підтримували контакти Віленське братство та братська школа, білоруські видавці Мамоничі, вони опублікували підготовлену в Острозі Граматику церковнослов’ян. мови (Вільно, 1586). Тут перебував білорус. шляхтич А.Римша, імовірно, викладач математики та астрології.
Він видав в Острозі свій віршовий твір «Хронологія» (1581). З О.а. співпрацювали вчені греки, серед її вчителів і ректорів були Кирило Лукаріс, пізніше — александрійський та константиноп. патріарх, Никифор Кантакузен, протосинкел константиноп. патріарха, активний учасник Берестейського собору. Тут перебувало багато правосл. чернецтва з Балкан. В Острозі було здійснено низку перекладів богословських творів з грец. мови: Пчола (1599), полемічний твір проти єретиків Феодора Авукара (9 ст.), перекладений спудеями в 1611, а також пам’ятка візант. літератури 9 ст. «Тестамент цезаря Василія сину своєму Леву» (видано в збірнику «Лікарство на оспалий умисл чоловічий», 1607). Вихованцями академії стали такі відомі діячі, як гетьман реєстрового козацтва П.Конашевич-Сагайдачний, І.Княгиницький — чернець, засновник Скиту Манявського, Мелетій і Стефан Смотрицькі, Йоахим Єрлич та ін. Зі смертю князя В.-К.Острозького (1608) школа втратила свого благодійника, а відкриття в Острозі онукою князя А.-А.Ходкевич єзуїтського колегіуму (1624) прискорило занепад школи. Останні згадки про неї належать до 1640. Літ.: Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги в деле защиты православной веры и церкви. Казань, 1898; Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: Вторая половина XVI — первая половина XVII вв. К., 1987; Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. К., 1990; Ісаєвич Я.Д. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. Львів, 1996; Острозька Академія: XVI—XVII ст.: Енциклопедичне видання. Острог, 2008. О.М. Дзюба.
685 ОСТРОЗЬКА
Острозька Біблія. 1581. Титульний аркуш.
нослов’ян. мовою з українізмами, в яких обстоюється необхідність поширення освіти для захисту вітчизн. к-ри. Осн. текст книги редагував літературнонаук. гурток, до якого входили Г.Смотрицький, І.Федоров, Тимофій Михайлович, грек Діонисій Палеолог та ін. На титульному аркуші підкреслено, що текст є перекладом традиційного грец. перекладу 72-х тлумачників (Септуагінти). Насправді ж в основу було взято отриманий із Росії список Геннадіївської Біблії,
