ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ — політика низки європ. д-в, серед них Іспанії, Португалії, Швеції, Данії, «Священної Римської імперії германської нації», Пруссії, Російської імперії 2-ї пол. 18 ст., яка здійснювалася під впливом ідей Просвітництва (див. Просвітництва доба) й була спрямована на модернізацію суспільноекон. життя шляхом реформ законодавства, судочинства, освіти. Характеризувалася лібералізацією у сфері торгівлі, промислів, секуляризацією церк. і монастирських маєтностей, звуженням станових привілеїв дворянства. У Рос. імперії хронологічно обмежується 1740—80-ми рр., до початку Французької революції кінця 18 століття (М.Дружинін), й мала свою специфіку. «Освіченим монархом», який дбає про благо всього народу, намагалася постати рос. імп. Катерина ІІ. Вона підтримувала особисті контакти з діячами епохи Просвітництва — Вольтером, Д.Дідро, М.Гріммом. Із приходом до влади (1762) Катерина II остаточно завершила формування абсолютистської монархії в Росії, розпочату рос. царем Петром І. Проводила політику централізації та уніфікації адміністративного управління. Були ліквідовані Гетьманщина та Запорозька Січ як автономні одиниці у складі Рос. імперії. Губернська реформа 1775 запровадила єдиний адміністративний устрій в імперії. Був реформований Правительствуючий Сенат, за яким залишилися лише суд. функції, зміцнювався бюрократичний апарат. Відповідно до концепції О.а., яку розвивали франц. просвітники (Воль-
тер, Д.Дідро, Ш.Монтеск’є), було запроваджено деякі реформи суд. системи, з’явилися станові суди, місц. органам влади надавалися певні функції самоврядування, які перебували в руках дворян. Започатковано освітню реформу (1786), за якою створювалися гол. нар. уч-ща в губернських містах та малі в повітових. Вони були розраховані на всі стани сусп-ва. Була проведена секуляризація церк. і монастирських маєтностей (1764; на території України — 1786). Для реформування законодавства імп. Катерина II 1767 скликала Комісію з укладання Нового Уложення (див. Комісія Законодавча 1767— 1768), у діяльності якої брали участь депутати від усіх станів населення, за винятком кріпосних селян. У Наказі депутатам імп. Катерина II декларували популярні ідеї Просвітництва — природного права і сусп. блага, верховенства закону для всіх громадян. Проте, коли депутати висунули пропозиції перетворення монархії на конституційну, ліквідації кріпосництва, вільного розвитку торгівлі, ремесел, Катерина II припинила її діяльність (1768). Усе ж деякі заходи імператриці сприяли розвиткові ремесел і торгівлі. Так, Жалувана грамота містам 1785 регламентувала міське самоврядування, розширювала права вільного заняття ремеслами та торгівлею. Проте залишилася недоторканною соціально-екон. основа самодержавства — право власності дворянства на землю із супутнім йому кріпосним правом (дворяни мали право володіти землею із прикріпленими до її обробітку селянами). Жалувана грамота дворянству 1785 надавала останньому не лише підтвердження його прав і привілеїв, але й представництво на рівні місц. влади. У зовн. політиці Рос. імперія, разом із Пруссією та Австрією, для яких також характерна політика О.а., остаточно поділила на кінець 18 ст. Річ Посполиту, приєднавши до себе значну частину укр. земель, а крім того, ліквідувала Кримський ханат і захопила його землі (1783). У культ. житті політика О.а. сприяла поширенню ідей Просвітництва, появі видань праць франц. учених-просвітників. Під
егідою імп. Катерини II 1768 було створено «Собрание, старающееся о переводе иностранних книг», яке, по суті, очолював Г.Козицький. Він відбирав книги для перекладів, це були праці Ш.Монтеск’є, Д.Дідро, Вольтера, статті із франц. «Енциклопедії», твори антич. літератури, залучав до роботи своїх земляків, києвомогилянських вихованців. Серед них — М.Мотоніс, Г.Политика, І.Туманський, В.Крамаренков, Л.Січкарьов, В.Рубан, Я.Костенський, Я.Козельський. На поч. 1770-х рр. було перекладено і видано більш як 112 праць (173 т.). Розвивалося книгодрукування, з’явилося багато журналів як сатиричного, так і суспільнополіт. спрямування. Серед видавців також були вихідці з України: В.Рубан, П.Богданович, Г.Брайко, Ф.Туманський. «Санкт-Петербургский вестник» (1778—81) Г.Брайка мав стати пропагандистом ідей Просвітництва. Але публікація оди Г.Державіна «Властителям и судиям», де гостро критикувалася тиранія, призвела до закриття журналу. Поширення ідей Просвітництва сприяло розвиткові суспільно-політ. і правових вчень. Із критикою соціальної політики О.а. імп. Катерини II виступили М.Новіков, Я.Козельський, Д.Фонвізін та ін. Із початком Франц. революції кінця 18 ст. рос. імп. Катерина II повністю відмежувалася від ідей Просвітництва й зайняла активну позицію в антифранц. коаліції. Вважають, що ліберальні реформи рос. імп. Олександра І поч. 19 ст. йшли в руслі політики О.а. Катерини II, але суть їх зводилася лише до вдосконалення системи управління абсолютистською монархією. Політика О.а. у «Священній Римській імперії германської нації», до якої відійшла внаслідок поділу Польщі (1772) Галичина, а 1775 — Буковина, у часи правління імп. Марії-Терезії (1765—80) та імп. Йосифа ІІ (1765—90) зосереджувалася на реформуванні управління, підтримці протекціонізму. Було секуляризовано церк. землі, проголошено свободу віросповідання, урівняно в правах католицьке і греко-католицьке духовенство, ліквідовано особисту залежність селянина від землевласника (1782). Запровадже-
но шкільну реформу, за якою передбачалося створення однокласних шкіл, навчання в яких велося рідною для учнів мовою. Для освіти греко-катол. духовенства у Відні 1774 відкрито духовну семінарію, 1784 відновлено Львів. ун-т, де почав діяти філософсько-богословський ф-т з укр. мовою викладання. Літ.: Семенников В.П. Собрание, старающееся о переводе иностранных книг. СПб., 1913; Дружинин Н.М. Просвещенный абсолютизм в России. В кн.: Абсолютизм в России. М., 1964; Федосов И.А. Просвещенный абсолютизм в России. «Вопросы истории», 1970, № 9; Мартынов И.Ф. Журналист, историк и дипломат XVIII века Григорий Леонтьевич Брайко. В кн.: ХVIII век, сб. 12. А.Н. Радищев и литература его времени. Л., 1977; Троицкий С.М. Россия в ХVIII веке. М., 1982; Грацианский П.С. Политическая и правовая мысль России второй половины ХVIII в. М., 1984; Русская мысль в век Просвещения. М., 1991; Монархия и народовластие в культуре Просвещения. М., 1995. О.М. Дзюба.
П.Федуна (П.Полтава). Усього було видано 5 номерів. Відігравав помітну роль у поширенні ідей Організації українських націоналістів. Висвітлював осн. напрями ідейно-політ., пропагандистської і видавничої політики орг-ції. Серед дописувачів та співробітників журналу — відомі публіцисти ОУН(б) Осип Дяків (Горновий), Галина Голояд (Марта Гай), Богдана Світлик (Доля) та ін. До 29 грудня 1948 друкувався в підпільній друкарні ОУН ім. полковника Шелеста, що знаходилася біля с. Либохора Сколівського р-ну Львів. обл. Припинив вихід у зв’язку із загибеллю в грудні 1951 гол. редактора журналу П.Федуна (Полтави). Літ.: Шанковський Л. УПА та її підпільна література. Філадельфія, 1952; Содоль П. Українська повстанча армія (довідник другий). Нью-Йорк, 1995; Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади, кн. 2. Львів, 1997; Стасюк О. Видавничопропагандивна діяльність ОУН, 1941—1953 рр. Львів, 2006; Федун П. — «Полтава». Концепція самостійної України. Твори, т. 1. Львів, 2008. О.Й. Стасюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
