ОЛЕГ (р. н. невід. — п. 912 (за «Повістю временних літ») або 922 (за Новгородським першим літописом молодшого ізводу)) — напівлегендарна постать давньорус. історії. Київ. князь з 882 і до смерті. Належав, імовірно, до загону варязьких найманців, привезених Рюриком «з-за моря», тобто зі Скандинавії. 882 захопив Київ, убивши, згідно з літописом, законних князів Аскольда і Діра, й узурпував їхню владу. О. правив від імені сина Рюрика Ігоря, але фактично був повновладним государем. За його часів Північна Русь була приєднана до Південної, що стало вирішальним кроком на шляху до створення дер-
жавності сх. слов’ян. О. проголосив Київ своєю столицею («матір’ю руських городів»). О. послідовно і наполегливо проводив політику інкорпорації слов’ян. і неслов’ян. племінних утворень Сх. Європи до складу Давньорус. д-ви, що народжувалася. О. проводив цілеспрямовану й активну зовн. політику. 907 він організував грандіозний похід на Константинополь, обложив місто і домігся від візант. імп. Лева VI Мудрого контрибуції та вигідних умов миру, що надавав великі пільги рус. купцям і дипломатам. Цей мир підтвердили 2 письмові угоди: попередня 907 і основна 911. Обставини загибелі О. залишаються неясними. «Повість временних літ» наводить легенду про смерть О. від власного коня. Новгородський перший літопис молодшого ізводу коротко повідомляє, що О. помер «за морем». Більшість істориків гадає, що за Чорним морем: можливо, князь здійснив ще один, невдалий, похід на Візантію і був забитий. На можливість такого походу натякає згаданий вище літопис. Однак хозарські і арабські джерела глухо свідчать, що 912 чи 913 О. вчинив похід до Каспійського моря, до кордонів Персидського царства. Згідно з ал-Масуді руси на 500 ладдях піднялися Доном, перетягли човни волоком до Волги, спустилися до її гирла і попливли вздовж зх. берега Каспійського моря. Араб. письменники зазначають, що тоді руси зазнали нищівної поразки й були майже всі перебиті. Мабуть, за Каспієм склав свою голову й О., прозваний у літописі Віщим, тобто чаклуном, волхвом. Літ.: Халанский М.Г. К истории поэтических сказаний об Олеге Вещем. «Журнал Министерства народного просвещения», 1902, ч. 342, № 8; 1903, ч. 350, № 11; Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХII—ХIII вв. М., 1982. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
