ОГІЙ Яків Родіонович (21(09). 10.1891—13.07.1937) — один із організаторів укр. повстанського руху проти гетьманату П.Скоропадського, нім. і денікінської окупації. Н. на х. Огіївка Кобеляцького пов. Полтав. губ. в незаможній сел. сім’ї. Освіти не мав. Працював у наймах, вантажни-
522 ОГЛОБЛИН
О.П. Оглоблин.
ком, шевцем. Член Української партії соціалістів-революціонерів з 1917, з 1918 — УПСР (боротьбистів). У липні 1918 закликав селян Кобеляцького пов. до спротиву аграрній та нац. політиці гетьманату і нім. командуванню. Організатор одного з перших в Україні протигетьман. та протинім. повстань (у Попівці Кобеляцького пов.) восени 1918. У контакті з міжпарт. Полтав. підпільним губернським революц. к-том організував партизан. загін. 1919 разом з О.П’ятенком та К.Матяшем створив партизан. бригаду, яка незабаром переросла в з’єднання і мала воювати в складі Червоної армії з військами А.Денікіна, але влилася до військ Української Народної Республіки (у районі Ружина). Спільно із О.Лісовиком та К.Матяшем очолив рейд цього з’єднання по тилах денікінських військ до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У ході рейду були захоплені міста Канів, Хорол, Решетилівка; 2 рази партизани вривалися до Полтави. У грудні 1919 бригада О. звільнила Полтаву, а потім — м. Кременчук. На основі цього з’єднання та ін. повстанських загонів боротьбисти прагнули створити незалежну від більшовиків Укр. Червону армію, а з її допомогою — самостійну Укр. рад. республіку. 1920 О. — голова Кобеляцького повітового виконкому, член КП(б)У. У липні 1920 перейшов до самостійницької Української комуністичної партії. 1921 знову повернувся до КП(б)У. 1922—27 — голова виконкомів Красноградської, Роменської, Полтавської округ. З 1927 — на керівних посадах в с.-г. кооперації УСРР, 1933—35 заст. наркома землеробства УСРР. У серпні 1935 засуджений нібито за зловживання і халатність у конярстві до 5-ти років ув’язнення. 1937 страчений у м. Київ як «активний учасник контрреволюційної терористичної організації правих». Літ.: Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985; Юренко О.П. Нащадок запорозьких козаків: Огій Я.Р. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992; Його ж. Огій Яків Родіонович. В кн.: Реабілітовані історією. Полтавська область, кн. 5. К.—Полтава, 2007. О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОГІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
