НОВІ САНЖАРИ — с-ще міськ. типу Полтавської області, райцентр. Населення 8146 осіб (2010). Уперше згадуються в істор. джерелах 1636. 1653 слобідка Н.С. — у складі Полтавського полку, а з 1661—63 — Кременчуцького полку. 1672 Н.С. мали стратегічне значення як передовий військ. пост Запорозької Січі у протистоянні з Білгородською ордою. У 17 ст. Н.С. — значний центр чинбарства в Лівобережній Україні. 1764 Н.С. — сотенне містечко Новосанжарської сотні, увійшло до складу Новоросійської губернії, переведено в ранг повітового міста з утворенням пікінерського полку. Із січня 1784 Н.С. входили до Катеринославського намісництва як поселення Олексопольського пов. 1796— 1802 входили до Малоросійської губернії, із 1802 — до Полтавської губернії (із 1803 — до Кобеляцького пов.). У січні 1918 встановлено рад. владу. Протягом квітня—грудня 1918 — у складі Української Держави. У грудні 1918 — під контролем Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 поновлено рад. владу. Від липня по грудень 1919 — під контролем Збройних сил Півдня Росії. Остаточно встановлено рад. владу в грудні 1919. Із березня 1923 Н.С. — центр Новосанжарського р-ну Полтавської округи. С-ще міськ. типу від 1925. Із лютого 1932 до вересня 1937 — у складі Харківської області, із вересня 1937 — Полтав. обл. Із 16 вересня 1941 до 23 вересня 1943 окуповані гітлерівцями. Наприкінці 1960-х — на поч. 1970-х рр. на базі мінеральних джерел почав діяти бальнеологічний санаторій (із червня 2001 — Мед. центр Внутр. військ МВС України «Нові Санжари»). У с-щі діють біо- та харчосмакова ф-ки, шкірзавод. Літ.: ІМіС УРСР: Полтавська область. К., 1967; Жук В.Н., Жаботинський П.М. Нові Санжари: Путівник. Х., 1989; Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОВІ САНЖАРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
