НОВГОРОДСЬКИЙ ПОЛК — козац. військ. й адм.-тер. одиниця серед. 17 ст. 1653 на чолі з полк. Яхном (Юхимом) Коробкою виділився із Ніжинського полку. Адм. центр — м. НовгородСіверський (ін. назви — Новгородок, Новгородка). Н.п. існував протягом року, з 1654 — знову в складі Ніжинського полку. 1668 на чолі з полк. Олександром Урбановичем (прихильником П.Дорошенка) Н.п. сформувався із частини Стародубського полку. Існував короткий час, зник у зв’язку з втратою влади П.Дорошенком у Лівобережній Україні. Літ.: Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні Лівобережжя. «Пам’ятки України», 1990, № 2. В.В. Панашенко.
Новий Світ. Узбережжя. Бухта Судак—Лиман (Зелена) і гора Коба-Кая. Фото початку 21 ст.
НОВИЙ СВІТ (колиш. назва — Парадиз) — с-ще міськ. типу на пд. узбережжі Криму, адміністративно підпорядковане міськраді
м. Судак. Населення 1,1 тис. осіб (2001). Після приєднання Криму до Російської імперії урочище (маєток) Парадиз належало різним власникам, аж поки 1878 його не придбав Л.Голіцин. За легендою, він перейменував маєток на Н.С., коли його гість — рос. імп. Микола II, скуштувавши місц. вина, сказав, що тепер усе бачить у «новому світлі» (рос. — «новом свете»). Насправді назва Н.С. з’явилася не пізніше 1860-х рр. Л.Голіцин заснував досліднопром. виноробне госп-во, яке в 1880-х рр. розпочало випуск шампанських вин. 1900 голіцинське шампанське здобуло вищу нагороду на Всесвітній виставці в Парижі (Франція). За Л.Голіцина в околицях Н.С. в гірських масивах було прокладено мережу тунелів і підвалів вироб. призначення, а також стежку для прогулянок, яка веде вздовж моря до гротів й усамітнених пляжів. 1912 кн. Л.Голіцин, який збанкрутував, для врятування свого госп-ва подарував його найціннішу частину Миколі II. 1920 госп-во було націоналізоване й перетворене на виноробний радгосп. 1926 його діяльність було призупинено, а 1936 відновлено. У наш час це з-д шампанських вин «Новий Світ». Із 1930-х рр. Н.С. відомий як кліматичний курорт. 1974 узбережжя навколо Н.С. було оголошене ботанічним заказником, в якому охороняються гаї реліктового деревистого ялівцю й сосни Станкевича. Місцевість відома також мальовничими вапняковими скелями, бухтами і гротами. С-ще міськ. типу від 1978. У Н.С. — музей шампанських вин, будинок-музей, поховальний склеп Л.Голіцина. В околицях — археол. пам’ятки: поселення доби бронзи і раннього залізного віку, боспорська фортеця на г. Караул-Оба, середньовічні печерні монастирі. Літ.: ІМіС УРСР: Кримська область. К., 1974; Тимиргазин А.Д. Судак: Путешествия по историческим местам. Симферополь, 2000. Д.С. Вирський, Д.Я. Вортман.
ілюстрована газета, спершу — двічі на тиждень, з 1926 — через день, з 1923 — щоденно. Засновник — І.Тиктор, видавцем була «Видавнича спілка», з 1934 — концерн І.Тиктора «Українська преса», гол. редактори — Д.Паліїв, І.Тиктор, О.Боднарович, Л.Чубатий. Співробітниками «Н.ч.» були М.Коновалець, Г.Стецюк, Г.Лужницький, Ф.Триндик (В.Гірний) та ін. 1939 колектив «Н.ч.» складав понад 100 осіб. Редакція ставила собі завдання видавати часопис, доступний для всіх. «Н.ч.» мав найбільший наклад серед усіх щоденників Західної України. На його сторінках друкувалися твори худож. літератури, інформації про подїї у світі, зокрема на етнічних укр. територіях, поділених держ. кордонами. При «Н.ч.» виходили «Бібліотека “Нового часу”» (30 т., редактор Е.Яворський та ін.), «Альманах «Нового Часу”» (з 1932) та ін. «Н.ч.» влаштовував збори коштів на доброчинну мету. Гол. акції: «Святий Миколай — українській дітворі», «На писанку Гуцульщині», на укр. шкільництво тощо. Починаючи з 1923, часопис мав постійні рубрики — «Для науки і розваги» (1927), «Дописи» (1926), «Огляд преси» (1931), «Спорт» (1929), «У фільмовому царстві» (1928) та ін. У «Н.ч.» постійно друкувалися бібліографічні огляди укр. літератури, розвідки М.Возняка, Я.Рудницького, О.Назарука, Т.Скотинського та ін., спомини про І.Франка, некрологи про держ., політ. та військ. діячів. Літ.: Видання Івана Тиктора та концерну «Українська преса»: Бібліографічний покажчик (1923—1977). Львів, 2000. Б.З. Якимович.
право. У містечку 2 рази на рік проводились ярмарки, а раз на тиждень — торги. 1695 Н.Я. зазнав спустошливого нападу татар. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 19 ст. в Н.Я. працювали броварня та текстильне підпр-во. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 належав Польщі. У вересні 1939 прийшла Червона армія (див. Радянська армія). Від 1939 — у складі УРСР. С-ще міськ. типу від 1940. Від лютого 1940 до грудня 1962 — райцентр. На початку німецько-рад. війни 1941—45 наприкінці червня 1941 окупований Н.Я. увійшов до складу Генеральної губернії. У липні 1944 звільнений військами Першого Українського фронту. 1964 в Н.Я. створено ф-ку текстильної галантереї. Нині в Н.Я. працюють підприємства деревообробної та харчової пром-сті. У Н.Я. споруджено пам’ятники: «Єдність», Т.Шевченку, М.Шашкевичу. Під охороною д-ви перебуває пам’ятка археології — поселення черняхівської культури (3—4 ст.). На території Н.Я. є пам’ятка садово-паркового мист-ва місц. значення — Новояричівський парк. У Н.Я. діє костьол Усіх Святих (1875—76). Літ.: Slownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w slowian`skich, t. 3. Warszawa, 1882; ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987. Ю.З. Данилюк, В.І. Дмитрук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОВГОРОДСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
