НЕРОДА Яків — див. Я.Бородавка. НЕРОНОВИЧ Євген Васильович (1890—25.03.1918) — громад. і політ. діяч. Н. в с. Лукашівка Золотоніського пов. Полтав. губ. Освіту набув у Полтав. г-зії, став одним із засновників першого гімназійного друкованого органу «Відродження» (1907). Навч. на електротех. ф-ті Петерб. політех. ін-ту. Організатор студентських громад, учасник нелегального студентського з’їзду у Львові (1909). Очолював укр. студентську громаду Петерб. політех. ін-ту, яка активно діяла з 1910. Входив до складу Гол. студентської громади, очолював Інформаційне бюро студентських громад, редагував час. «Український студент» (С.-Петербург, 1913—14). Був од-
378 НЕСВИЦЬКІ
Пам’ятник на честь героїв-підпільників «Нескореної полтавчанки» у м. Полтава. На постаменті встановлене погруддя керівника групи Лялі Убийвовк, також на постаменті вирізьблено: «Лялі Убийвовк, Сергію Сапізі, Леоніду Пузанову, Сергію Ільєвському, Валентину Сороці, Борису Серзі». Скульптори Л. Жуковська, К. Посполитак, Д. Сова, архітектор В. Пасічний. 1967. Фото 2008.
ним з керівників укр. курсів для солдатів, організованих студентською молоддю Санкт-Петербурга. У грудні 1913 за революц. діяльність виключений з ін-ту. З початком Першої світової війни мобілізований до діючої армії. Делегат Третього Всеукраїнського військового з’їзду (20 жовтня — 1 листопада 1917), на якому обраний до Всеукраїнської ради військових депутатів і кооптований до складу Української Центральної Ради. Член Української соціал-демократичної робітничої партії, ЦК УСДРП (1917), яку репрезентував у Малій раді. В УСДРП очолював ліве крило партії, яке прагнуло співробітництва з більшовиками і підтримало РНК в Петрограді (нині м. С.-Петербург). Учасник харків. з’їзду рад України (грудень 1917). У січні 1918 разом з групою лівих укр. есерів і соціал-демократів — членів УЦР — готував акцію, спрямовану на розпуск УЦР та передачу влади в Україні радам робітн., солдатських і сел. депутатів. 16 січня 1918 під час арешту учасників заколоту уникнув арешту й перейшов на бік більшовиків. Член укр. більшовицької делегації на мирних переговорах у Брест-Литовську (січень 1918). На 2-му Всеукр. з’їзді рад (Катеринослав; нині м. Дніпропетровськ); 17—19 березня 1918) обраний до складу Народного секретаріату від лівих укр. соціалдемократів, нар. секретар військ. справ. Невдовзі розірвав стосунки з більшовиками. Під час наступу укр. військ на Полтаву заарештований і розстріляний без суду вояками Армії Української Народної Республіки в с. Великі Сорочинці Полтав. губ. як член Нар. секретаріату рад. УНР, яким на той час фактично не був. Літ.: Ніколаєнко Л. Секретар республіки. «Зоря Полтавщини», 1990, 25 грудня; Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, кн. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної ради: Біографічний довідник. К., 1998. Л.В. Гриневич, Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕРОДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
