НЕРЕЄСТРОВІ КОЗАКИ — укр. козаки, за якими уряд Речі Посполитої не визнавав козац. прав. Назва закріпилася за тими, хто не входив до створеного у 1570-х рр. реєстрового війська. Проводячи військ. кампанії, польс. влада залучала на держ. службу велику кількість козаків, однак до офіц. реєстру зараховували незначну їх частину. Після Хотинської війни 1621, в якій запорожці відіграли вирішальну роль у розгромі турец. війська, чисельність Н.к. значно зросла. Незалежно від козаків, що перебували на держ. службі, Н.к. обирали на Запорозькій Січі свого гетьмана й старшину, брали участь у нар. повстаннях 1620—30-х рр. Під час національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. реєстрові козаки і Н.к. злилися в єдине військо. Відновлення Н.к. спостерігається в Лівобережній Україні після 1660, коли знову почали складати козац. списки-компути. Усі, хто не потрапив до компутів, прагнули вернути козац. права й привілеї. Літ.: Щербак В.О. Українське козацтво: формування соціального стану (друга половина ХV — середина ХVII ст.). К., 2006. В.О. Щербак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕРЕЄСТРОВІ КОЗАКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
